Розділ 13

Розмах події вражає. Андрій сказав, що це буде невелика вечірка, на честь дня народження його батька. Але я не думала, що буде так багато гостей, більше п’ятдесяти.

У батьків Андрія величезний будинок, сучасний, велика територія для саду, басейну та відпочинку. Мені відомо, що його батько власник приватної лікарні, яка займається пластичною хірургією. Але я не думала, що вони настільки заможні.

Не подумайте, що я ханжа, просто зараз кидається у вічі соціальна різниця між мною та Андрієм. На мені простенька сукня до коліна, чобітки на підборах та пухова накидка. Але я дуже не дотягую до гостей цього свята. Жінки в розкішних дизайнерських сукнях, чоловіки в вишуканих костюмах з метеликами. Тільки один годинник на руці у будь-кого з гостей, коштує більше ніж моя заробітна плата за рік.

Почуваюся дуже невпевнено та ніяково. Андрій також вбраний дуже стильно. На фоні поруч з ним, я виглядаю сірою мишею. Це звісно лиш мої відчуття.

- Хвилюєшся, - стурбовано питає Андрій, та бере мене за руку.

- Трохи, я не очікувала такого масштабу.

- Все буде добре, - посміхається. - На гостей не звертай увагу, моя родина не кусається.

- Це дуже заспокоює.

- Ну принаймні мама з сестрами, за тата не можу сказати.

- Перестань мене лякати, - штурхаю його кулаком в бік.

Він сміється, та обіймає за плечі.

- Все буде добре, ти їм сподобаєшся, ходімо пошукаємо винуватця свята.

Батьків Андрія ми знаходимо швидко. Ми вітаємось, вручаємо подарунок. Андрій повідомляє батькам, що я його дівчина. Мама сприймає це з інтересом, тато — не видає жодних емоцій. Мама - мініатюрна білявка, в червоній сукні до коліна. Вона привітна та усміхнена. Одразу відчувається позитивна енергетика. Посмішку та дружелюбність Андрій взяв від неї. А ось зовнішність та стрижень від тата. Високий брюнет, з карими очима, недовірливим та трохи байдужим поглядом. Його енергетика трохи давить. Розумію чому в Андрія з татом бувають конфлікти. Моральний тиск витримає на кожен.

- Ми так раді, що ти приїхав, та ще й не один - говорить Олена Степанівна.

- І я радий, мамо, познайомити вас з Мариною.

- Проходьте, розташовуйтесь, речі можете закинути до кімнати Андрія або в гостьову кімнату.

- Ми будемо в моїй кімнаті, дякую мамо.

Його тато недвозначно кашляє, мама робить вигляд, що не здивована, а я червонію як помідор.

Ми приїхали сюди на вікенд. Привітати батька та ближче поспілкуватися з його родиною.

- Я запросив Кравчишиних разом з донькою, - повідомляє Віктор Андрійович.

Андрій помітно нервує.

- Я зрозумів, дякую що попередив.

Цікаво, хто такі Кравчишини, і чому така реакція на них? Добре, потім розпитаю.

- Ходімо, познайомлю тебе з сестрами, вони ще ті бешкетниці, але спочатку закинемо речі до кімнати.

Будинок в середині не менш приголомшливий ніж зовні. Кімната Андрія на другому поверсі. Простора, світла, без зайвих речей, на полицях багато медичної літератури.

- У тебе гарна кімната, я очікувала більше компромату.

Він посміхається.

- Плакат Клаудії Шиффер на всю стіну та купка журналів плейбой на столі?

- Типу того. В тебе такий порядок, незвично трохи, бо я трохи хламідниця.

- Тато педант, змалку привчав до сурового порядку. Я з задоволенням ганяв би з хлопцями у дворі та вішав плакати з напівоголеними дівчатами. Мій пріоритет — це навчання. Я народився в родині медиків, моя доля одразу була вирішена. Правда я не зовсім виправдав очікування тата, очолити сімейний бізнес з керуванням декількох клінік. Але лікарем все ж став. Ще я допомагав мамі з сестрами, тому вільного часу майже не було.

- Лікар - акушер теж досить прибуткова справа.

- Мій тато визнає тільки хірургів.

- Але ж твоя мама педіатр? 

- Все, що стосується мами, то довга історія, тато не може керувати нею, скоріше вона керуватиме ним.

- Така мініатюрна жінка? Не вірю.

- Повір мені на слово, маленька, але дуже вольова.

Ми знайомимось з його сестрами, Сонею та Анею. Вони двійнята. Дуже схожі на Андрія. Високі,чорняві, балакучі. Соня за темпераментом спокійніша, Аня більш бойова.

Думаю ми знайдемо спільну мову, хоч вони і підлітки. Цікавий вік.

Свято в розпалі. Офіціанти розносять келихи з шампанським, кухарі готують вишукані закуски. Музиканти грають живу музику. Ви запитаєте, чому все відбувається не в ресторані, а в будинку. А чому б ні. Велика територія та просторий будинок дозволяють зробити такий помпезний прийом.

Серед всіх гостей впізнаю декількох лікарів. Лікарська спільнота не така велика. Й найчастіше всі всіх знають. Серед них дуже поважні й відомі лікарі. Як справжні професіонали своєї справи. Батько Андрія хоч не дуже товариський, але його поважають як професіонала та вправного керівника. Не дивлячись на те, що він керує декількома клініками, іноді проводить складні пластичні операції. Андрій теж оперує, але в нашій справі це тільки кесарів розтин.

Він здібний лікар. Якщо б захотів бути суто хірургом, у нього все б вийшло. Але Андрій горить акушерством.

Я п'ю шампанське, поки Андрій спілкується з гостями. Мені трохи ніяково зі всіма знайомитись, я вирішила трохи перепочити та постояти з келихом. Я — інтроверт. Андрій навпаки дуже товариський та комунікабельний. Помічаю як до його компанії підходить дівчина дуже ефектної зовнішності. Висока, струнка блондинка з блакитними очима, пухкими губами, майже непристойним, але елегантним розрізом на сукні, та шикарним декольте.

Не знаю про що вони розмовляють. Вона кладе йому руку на плече, неначе прибирає невидимі пилинки. При цьому широко посміхається, і поводить себе так, неначе вона має на нього якісь права. Андрій навпаки дуже серйозний та нахмурений. Прибирає її руку з плеча, щось говорить у відповідь та йде геть. Гостя спочатку невдоволено стискає губи, крутить головою, і помічає мій погляд. От лихо.

Сподіваюсь, що мої коси сьогодні будуть на місці. В погляді чітко видно ревність та роздратування. Напевно вона здогадалось, що я дівчина Андрія. Але хто ця дівчина і яку роль відіграє в житті мого хлопця треба вияснити. Те, що вони не просто пересічні знайомі, зрозуміло одразу.