Розділ 10

Перед будинком мами та вітчима я трохи нервую. У мене не погані стосунки з другим чоловіком мами, але татом він мені так і не став. Мій справжній батько не витримав відповідальності за свою родину. Для нього сім’я була тягарем. При перших труднощах він покинув нас з мамою. Я з ним і досі не спілкуюсь.

Мама залишились одна з малою дитиною. Нам дуже допомагала бабуся. Ми жили всі разом у селі. Мама багато працювала, а я все частіше залишалась з бабунею. Коли мені було років 10, мама знайшла Василя. І через рік переїхала до нього в інше місто. Я залишилася жити з бабусею. Я не хотіла змінювати школу, друзів а мама не наполягала.. Канікули проводила з нею. Але всю любов, турботу й підтримку мені віддавала бабуся.

Навчатися я поїхала в місто де зараз проживаю. Місто знаходиться недалеко від селища. Бабуся хворіла, а я не хотіла бути на великій відстані від неї.

Від бабусі, мені у спадок залишився будинок. На гроші від продажу будинку, вдалось купити невелику квартирку в місті. Мама кликала до себе. Подруг у неї майже не було. З дітьми Василя від першого шлюбу та його сестрою, мама не ладила. Їй було зручніше тримати мене біля себе. Я не погодилась. Потім ще довго жила з відчуттям провини,що я погана донька.

Дуже хвилююсь бо я ніколи не знайомила маму зі своїм хлопцем, тим паче нареченим. Той факт що він фіктивний, мене не заспокоює.

З Андрієм я поїхала не тому що повелась на прохання та погрози ,не для того щоб вгодити мамі. Я хотіла підтримки, розуміння. Для мене важливо, щоб поруч була людина якій можна довіряти. Іноді так хочеться покластися на сильне плече. Побути слабкою та тендітною. Не тягнути все на собі. Так, ми розігруємо цей маленький спектакль. Сьогодні я хочу побути в ілюзії, що я наречена, приїхала знайомити свою ідеальну родину з ідеальним хлопцем. Уявити, що сьогодні я найщасливіша дівчина на землі. А він закоханий в мене до нестями. Насправді я навіть не знаю, що він відчуває і чому погодився на цю авантюру. Чому ти не запитаєш це прямо Марино? Бо я суперечлива натура. Мені потрібно щоб було складно, постраждати, провести вигадані діалоги і сцени в своїй голові.

Ми заходимо до будинку, серце вискакує з грудей. Удача сьогодні не завадить.

* * *

За столом доволі напружена обстановка. Маленька квартирка переповнена гостями. Присутні син і донька Василя зі своїми родинами. Тітка Галя, сестра вітчима, самотня, але злюча жінка, постійно кидає шпильки то мамі то мені. Діти сновигають туди-сюди, то плачуть то скачуть.

Я сиджу поруч з Андрієм, він періодично стискає моє коліно, ніби показуючи, що поруч, він мене підтримує. Дивно що не втік після першої нагоди. Мама дуже рада що ми приїхали. Вона в мене теж гостра на язик. Але одній проти всіх важко відгавкуватись. А ще їй приємно втерти носа тітці Галі. Її донька приїхала з гарним нареченим, лікарем.

Андрія намагалися засипати питаннями як і що лікувати. На які болячки хто скаржиться. Андрій відповідав стримано і делікатно, що він не хірург і не терапевт а жіночий лікар. Добре що цю тему за столом не стали обговорювати, ну майже.

- Андрію, а чому ви обрали таку професію?- Питає син Василя - Сергій. - Типу руки в теплі. Ха-Ха, - і починає сам сміятися.

- Мені подобається бути лікарем, я допомагаю новому життю прийти в цей світ.

- А коли свої діточки з’являться, ви плануєте одружуватись на Маринці, їй вже 23, майже стара діва.

Я давлюсь шампанським, від слів тітки Галі. Андрій обережно постукує мені по спині.

- Галю, що ти таке кажеш, - вступається мама. - Яка стара діва? Молодь зараз сучасна, поживуть разом, насолодяться один одним, а потім вже весілля і діточки.

- Для чоловіків все просто, поживуть, потім її кине, а годинник тікає. Не розумію я сучасну молодь.

- Не хвилюйтеся, - дипломатично починає Андрій, ввімкнувши на максимум свій шарм та посмішку. - У нас з Мариною все серйозно, спочатку весілля, потім діточки.

- Не тягніть з цим, - наказує тітка Галя.

- Добре, - дає обіцянку мій псевдо-наречений.

Краще б він цього не робив. Бо не знає тітки. Вона його з того світу дістане, та ще й мамі мозок винесе, що все станеться так як вона казала.

Горілка ллється, бородаті анекдоти у ввійшли в чат. Норовлива тітка Галя переключилась на Сніжану, Василеву доньку. Розповідаючи їй що сучасні жінки геть розлінилися. У Сніжани двоє маленьких діточок, з різницею в два роки. Виглядає вона втомленою і сумною. Та ще й тітка добиває тим, що раніше не було ні памперсів, ні пральних машинок. І жінки встигали і чоловіка обслуговувати, і на роботу ходити, і собі раду давати. І нічого, що в самої немає дітей. Головна задача - дати зрозуміти співрозмовнику, що він не окей.

Поки Андрій виходить з чоловіками на вулицю, палити цигарки, та підтримати важливу бесіду хто кого поважає, я допомагаю мамі на кухні. Точніше йдемо пліткувати. Мама розрізає торт на майже рівні частинки і викладає на одноразові тарілочки, щоб менше мити посуд. Я пропонувала їй свою допомогу, але вона вперто відмовилась.

- Ну і як тобі Андрій, - ніяково переминаюсь з ноги на ногу та злизую краплю масляного крему з ножа.

- Марино, не їж з ножа, чоловік зіп’ється або зрадить, прикмета така.

Закочую очі, якщо тільки у цьому причина, то всі були б вірні та тверезі. Ніж кладу до раковини на всякий випадок.

- Тебе не турбує, що в мене ще тиждень тому не було нареченого?

- Ой, - відмахується мама, - не тринди.

- Добре, що ви приїхали, Галька надулась наче кулька, стара діва, стара діва, наче вона юна і заміжня.

- Т-с-с мамо, почує.

- Нехай чує. Можливо попуститься трохи. Андрій з виду не поганий хлопець. Дивися, не проґав його.

- Мамо!

- Що мама, я вже 23 роки як твоя мама, то трохи розумію щось в житті. До речі, ви у нас залишитесь?

- Та ні, Андрій зняв номер в готелі, прокатаємось нічним містом.

- Не має куди гроші витрачати, невже лікарям так гарно платять.