Розділ 9

Новий Рік - неначе новий розділ життя. Зустрічати доводиться не вдома з родиною чи на дружніх посиденьках, а в пологовому будинку. Я не скаржуся - це мій вибір. Є щось чарівне в тому, коли нове життя з’являється на світ напередодні свята.

Невеличка ялинка радує око, все прикрашене паперовими гірляндами та дощиком. На кухні колеги нарізають апельсини та розливають шампанське. Не хвилюйтеся, зовсім трішечки, для атмосфери. За вікном щасливі татусі запускають феєрверки на честь народження немовлят, та на честь зустрічі Нового року.

Виходжу на невеличкий балкончик, хочеться провітрити думки. Останнім часом у моїй голові суцільний хаос. Треба розкласти, як книги на полицю, свої відчуття та плани. Що на мене чекає в новому році? Суцільне розчарування чи запаморочливий роман? Ніхто мені в коханні не зізнавався і обіцянок не давав. В мене до Андрія з’являються почуття, але це ще не кохання. Дати нам шанс чи знову сховатися у мушлю?

Підставляю долоню, щоб упіймати пухнасту сніжинку. Ну чому все так складно? «А може це ти, Марино, все ускладнюєш», - дорікаю собі.

- Закладаюся на гроші, що ти знову виховуєш своїх тарганів, - несподівано підходить Андрій.

- Ти вгадав, але краще не на гроші закладатись, а на бажання.

- Граєш з вогнем, - посміхається. І обіймає мене зі спини.

Трохи заперечую і відступаю.

- Нас побачать.

- І що, - дивується, - я не ховаюся.

- Ти - ні, а ось моя репутація постраждає. Завідувачка і так вважає, що я легковажна дівчина. Не хочу давати цьому підтвердження.

- Якщо у нас стосунки - я не хочу ховатися, Марино.

- А у нас стосунки?

- Ти мені скажи, як це назвати, секс по дружбі чи таємний роман? - знову посміхається, але трохи з іронією. - Ти мене кожного раз відштовхуєш, а я один стосунки не витягну. Бо програю битву з твоїми тарганами.

- А ось це було жорстоко. Для ефектного кадру не вистачає лише розвернутися та піти, - трохи психую.

- Не дочекаєшся, злючко, - притягує до себе і швидко цілує. - Ну який подвиг зробити, щоб ти мені довірилась?

- Поїхати зі мною до мами.

- Неочікувано, -дивується, - я думав зайти в лігво дракона чи щось таке.

- Повір, дракон в порівнянні з мамою, просто душка.

Разом сміємось та повертаємось до роботи та колективу. Через п’ятнадцять хвилин проб’ють куранти, і почнеться новий розділ життя.

- Про маму я серйозно, ти дійсно готовий?

- Я зрозумів, мене цим не налякати, обов’язково поїдемо

- Ну-ну я попереджала.

* * *

У салоні гучно лунає музика. Їхати треба 5 годин - не багато, не мало, тож можна більше дізнатися одне про одного. Мені подобається як Андрій веде автомобіль: впевнено, спокійно, не влаштовує гонок на дорозі, але й не повзе, як черепаха. З ним мені надійно й затишно.

- До речі забула тобі сказати: мама думає, що я приїду з нареченим.

- Гм цікаво, вчора ти навіть мене за хлопця не вважала, а сьогодні вже наречений, - дивується і кепкує одночасно.

- Це все мама, її марно переконувати. Так що краще буде, якщо ти мені підіграєш.

- Добре, ти сама напросилась, - широко посміхається, - буду старатися максимально ввійти в роль.

Він кладе мені руку на коліно, і погладжує його, явно з натяком. У мене мурахи від цих доторків.

У місті ми зупиняємось купити мамі квіти. Андрій, несподівано веде мене, до ювелірної крамниці. Я спочатку чиню опір, а потім здаюсь.

- Ну нащо нам туди йти?

- Яка наречена без каблучки, нам ніхто не повірить.

- Ну добре, тільки давай щось простеньке, я потім тобі віддам кошти.

Андрій дивиться на мене попереджувальним поглядом, щоб навіть не думала цього робити.

Обираємо каблучку, доволі коштовну, але не таку, щоб довелося продати нирку.

- Не треба було цього робити, витратив купу грошей на сторонню дівчину.

- Не на сторонню, а на дівчину яка мені дуже подобається.

Я прекрасно розумію, що Андрію швидко набриднуть мої таргани і він знайде собі більш поступливу та розважливу дівчину. А не імпульсивну істеричку з постійними сумнівами.

Камінчики на каблучці гарно переливаються - це викликає таку дитячу радість, ніби мені в дитинстві купили омріяну ляльку.

- Дякую, - цілую його в щоку і червонію.

- Будь-ласка, - міцно мене обіймає і цілує по справжньому. Просто на вулиці, де купа людей ідуть у своїх справах.