Розділ 7

Через пару тижнів я вже виходжу на роботу. Хворіти звісно не приємно. З Андрієм разом ми не чергуємо. Можливо, не зовсім правильно з мого боку. Я попросила головну переставити мені зміни. Так буде краще.

На годиннику початок восьмої, моя зміна добігає кінця. Дивлюсь у вікно як гарно кружляють в повітрі сніжинки та як мої колеги під'їжджають до роботи .

В сестринську заходить Катя, моя змінниця.

— Привіт, Марино, такий снігопад сьогодні, — струшує ці самі сніжинки зі свого пуховика.

— Привіт, так, бачу, засніжило.

Повертаюсь до вікна, а зі мною і Катя.

— О, наш Андрійко приїхав, — вигукує дівчина.

Так, і справді, машина його паркується в дворі.

Не те щоб я його виглядала...

На диво, з машини Андрій виходить не сам, а з Інною, наш новий інтерн,  довгонога приваблива білявка.

— Не знала, що вони разом, — кажу Каті.

Вона змовницьки посміхається. Виявляється, що живуть в одному районі, тому останній тиждень приїжджають разом. Я думаю, Інеса поклала на нього око, молодий, перспективний, гарний. Та й вона нічого. Ще й з небідної родини.

— Хочеш сказати, в них роман?

Ого, не думала, що Андрій такий швидкий, — це вже думки про себе.

— Не думаю, що роман, але скоріше за все накльовується, — відповідає Катя

Ну, раз накльовується, то гарну рибу ти спіймав Андрюша, — злюсь в себе в голові . Ну, а що я хотіла... Сама ж з крючечка зірвалась, типу така рибка тобі не по зубах. То він іншу і знайшов — не пройшло й тижня. Молодець.

— А чому ви з Андрієм не в одній зміні, щось не поділили?

— Та ні, просто так склалося.

— Майже повірила, — відповідає вона зі скепсисом.

Лікарі перевдягаються окремо,тому Андрія я побачила на п'ятихвилинці.

Завідувачка розповідає про корпоратив, який відбудеться за тиждень. В ресторані де зазвичай святкуємо, бажання йти туди в мене не виникає. Те саме й зі святкуванням нового року. У гордій самотності подивлюсь телевізор, вип'ю шампанського та ляжу спати. І справа не в тому, що немає з ким зустрічати. Просто не хочеться. Подруги запрошують до клубу. Мама погрожує жорстокою розправою, якщо не буду святкувати разом з нею та родиною її чоловіка.

А я не хочу ні з ким святкувати.

Час від часу поглядаю на Андрія, як він посміхається, як хмуриться, який він гарний в білому медичному костюмі, гарно випрасованому. Невже Інна прасувала? Прокидаються в мені ревнощі. А що ти хотіла Марино, щоб він за тобою бігав?.

Після п'ятихвилинки Андрій мені ледве киває та йде працювати. Його наздоганяє Інна, і щось захопливо запитує.

Та до біса, дратуюсь, я піду на корпоратив, задля того щоб потріпати всім і собі нерви.

Це так по жіночому: якщо не з'їм, то понадкушую.

* * *

Одягаю коротку червону сукню, чобітки на підборах, роблю високу зачіску та фарбую губи темно - червоною помадою. Рокова ти жінка, Марино, підморгую відображенню в дзеркалі. На мене вже чекає таксі. Запізнююсь, як завжди, думаю ви не здивовані.

Ресторан колоритний, дуже гарний, багато місця і він весь для нас. Ви запитаєте як люди з невеликою зарплатою з таким розмахом святкують? Все просто, наш головний лікар має багато друзів і любить балувати своїх підопічних гарним відпочинком та корпоративами. Це ресторан його гарного знайомого. Взимку — святкуємо в гарних закладах з банкетом, розважальною програмою з танцями і конкурсами. А влітку -- відпочинок на морі всім колективом, ну майже всім не враховуючи тих, хто не хоче або працює в цей час.

Колеги розділилися на невеличкі групки. За кожним столиком по шість чоловік. В центрі є сцена та великий простір для танців та виступів. Ведучий вже розпалює публіку веселими жартами, прокачуючи для чудернацьких конкурсів. Керівництво також сидить за одним столиком, тільки не розважається, а щось знову обговорюють, справи навіть на відпочинку.

Мені привітливо махають дівчатка, щоб приєднувалась до їх столика.

За сусіднім столиком розташувався Андрій з Інною та компанія молодих лікарів. Андрій теж мене помічає киває головою, в знак привітання, пронизливим поглядом проходить по моєму обличчю та вбранні . Не так довго як би мені хотілося. Але довше ніж за правилами етикету. Ніяково посміхаюсь і приєднуюсь до дівчат.

Вечір проходить добре, багато жартів, сміху, шампанського, декілька келихів дозволяю сьогодні. Скоро будуть танці. Сподіваюсь що зможу танцювати на високих підборах та з допінгом у вигляді ігристого.

Тамада, тобто ведучий оголошує білий повільний танець. Дівчата вискакують з місць і запрошують молодиків, я ж залишаюсь в гордій самотності. Поглядаю на столик де Інна вмовляє Андрія потанцювати, ну і звісно він погоджується, джентльмен ні дати ні взяти, а можливо вона йому справді подобається. Підзиваю офіціанта щоб наповнив ще один келих, гуляти так гуляти.

Наша парочка мило танцює. А я насолоджуюся бульбашками ігристого, які солодко перекочуються в мене на язиці.

Знаєте хто ще приєднався до вечірки? Ну звісно ж Влад зі своєю молодою дружиною. Вона гарна, нічого не можу сказати. Відвертаю очі від небажаних гостей. Вечір вже не здається мені таким гарним. Ну і нащо пішла? Попсувати собі нерви?

За столик повертаються дівчата та давай пліткувати. До речі, вони не знають, що в мене з Владом був роман. Ми це тримали в таємниці. Це було правильно, обійшлася без співчутливих поглядів.

— А ви бачили, Владислав Родіонович прийшов з дружиною, — більше стверджує ніж запитує Маша.

— Так, вона гарненька.

— Я одним вухом чула, нібито вони чекають поповнення

— Та ну плітки, — вигукує Катя, — вони ж тільки одружилися

— І що, Юлька медсестра, що працює з Владиком, казала, що вони начебто вже півроку разом.

Мені не вистачає повітря від шоку. Я розумію, що це може бути неправда, бо Влад не міг спати зі мною і з нею в один проміжок часу. Чи міг? Але навіщо? Ось чому він так хвилювався за мою можливу вагітність, бо вагітна вона? Ні цього не може бути. Людина яку я кохала, або думала що кохаю, виявився таким козлом. Я знала що він мені зрадив і з нею, тоді коли так раптово дізналась про одруження. Але зустрічатися півроку зі мною і з нею одночасно це за межами мого розуміння.