Розділ 2

Я повільно обертаюся і обурено дивлюсь. Навіть не здивована, що це той самий гарячий брюнет, який дірку пропалив на мені своїм поглядом, за цей вечір. Навіть трохи шкода йому відмовляти, але за те що мене лапав, без дозволу, відповідаю стальним голосом.

-Я не танцюю, повільні танці .

- Так може ми тоді втечемо з вечірки, як не хочеш танцювати.

- Дай вгадаю, до тебе до дому, чи в готельний номер?

- Додому я не кличу дівчат, але можу зробити виключення.

- Ні, дякую, давай краще потанцюємо, - відповідаю я, помітивши, що за мною стежать подруги, не хочу бути на їх фоні сірою панчохою. - Але тільки один танець.

Брюнет мені загадково посміхається, і повільно притягує до себе. Від нього приємно пахне, не беручи до уваги запах алкоголю та цигарок, не люблю коли хлопець на підпитку та ще палить, але цей здається цілком володіє своїм тілом та головою. А ще він ну дуже сексуальний. Чоловіча енергія б'є ключем.

Обіймаю його за шию, чого соромитись, а його нахабні руки спускаються нижче попереку.

- Прибери, будь ласку, руки з моїх сідниць, - оманливо солодким голосом, шепочу йому на вухо.

- А то, що?

- А то мій хлопець їх тобі зламає.

Він голосно регоче.

- Ой боюся, так де ж твій хлопець, - крутить головою. - Я нікого не бачу.

- Вийшов попісяти, чи як ви це хлопці називаєте, вигуляти цвіркунця?

Він притуляється до мене ближче, так що його цвіркунець впирається мені в стегно, не маленький такий, вдихає аромат мого волосся та шепоче на вушко

- Брехуха, не роби вигляд цнотливої, я бачу пристрасть в твоїх очах, був би я твоїм кавалером, тримав би тебе біля себе, і не відпускав ні на мить, щоб не вкрали.

- Дякую за танець, - відсторонююсь, - але мені не цікавий ні ти, ні твоя увага, так що бувай , - і йду до столика.

- Це ми ще побачимо, - відповідає мені насмішливо, - біжи, біжи Попелюшко, тільки туфельки не загуби.

Я фиркаю не розвертаючись.

- Ну і придурок, - але ж такий гарний.

- Що сталось? - запитує мене Аліна. - Такий вигляд, наче вбити когось збираєшся?

- Так, одного представника чоловічої статі, щоб руки не розпускав.

- Так, чоловіки для того і приходять в нічний клуб, Марино, не в шахи їм з тобою грати. Будь простіше і чоловіки нормальні підтягнуться.

- Чи існують, вони, ці нормальні чоловіки?

- Звісно, - відповідає оптимістка Віка, - якщо з одним не пощастило, не означає, що всі погані.

- Угу, - відповідаю я і закочую очі на цю лекцію дівчат.

Через годину порожніх балачок, піднімаюся попудрити свій носик. Заходжу в дамську кімнату, там як в переповненій маршрутці, натовп людей. Знаєте, як буває одна дівчина йде до туалету, а три подруги з нею за компанію. Дочекавшись своєї черги поправляю зачіску та макіяж.

Ніколи не любила своє кучеряве, пухнасте волосся, скільки не вирівнюй його, все одно пухнасте та завивається. Добре, що з довжиною пощастило, а то була б схожа на домовичка Кузю. Ось чому ніколи не робила каре.

Повертаюся до столика, мої дівчата танцюють під новомодні хіти. Приєднуюсь до них, запалювати цей танцмайданчик. Знову бачу цього гарячого красунчика, не довго він сумував, знайшов нову подружку, на вечір, а може і на ніч, гаряче танцюють. Іноді я помічаю його погляди на собі, але повністю ігнорую, роблю вигляд що навіть не дивлюсь в його сторону.

На годиннику вже друга ночі, стоїмо на вулиці, біля входу, чекаємо таксі .

З клубу виходить натовп молодих людей, а з ними разом мій красунчик. В цей час під'їжджає таксі, дівчата сідають в машину, я теж збираюся, але мені не дають можливості це зробити .

- Попелюшко, ти забула залишити мені свій номер, - зупиняє мене красунчик, своїм приємним голосом. - Ти дуже гарна.

- Вибач, але ні.

- Що, не сподобався?

- Молодець, здогадався, - відповідаю я, та сідаю в машину.

Звичайно я збрехала, в першу чергу, собі. Та я більше не вірю чоловікам, тим паче таким гарним та зухвалим.