2

2

Неоніла разом зі Цвітаною стояла на краю шматка ґрунту, який завис високо над поверхнею планети.

Неоніла провела рукою - і з цього краю провелася лінія з кришталю, яка виглядала як міст, до іншого об'єкта перед молодими жінками. То була величезна кришталева зала з прозорими стінами та підлогою, наповнена натовпом.

Всі чекали на неї. На цю майбутню тимчасову імператрицю.

Неоніла зробила перший крок, ступила на цей кришталевий міст. За нею попрямувала Цвітана.

Молоді жінки йшли, повільно рухаючись, в напрямку кришталевої зали, одна за одною, бо міст був не занадто широкий, скоріш вузький, дозволяючи по ширині знаходитися тільки комусь одному.

Нарешті шлях був здолан. 

Ось ця кінцева ціль. І Неоніла опинилася на підлозі кришталевої зали.

За нею поспішила Цвітана.

Майбутня імператриця увійшла у просторову залу, попрямувала до самого її кінця, де знаходилась прозора кришталева стійка. Над цією стійкою зависла відкрита віртуальна книга, яка в ту мить, коли Неоніла наблизилася, почала сама в собі гортати віртуальні сторінки, зупиняючись на потрібній та проєцируючи її у просторі у триД-режимі. Тобто сторінка предстала перед усіма у тривимірній формі, навіть букви були об'ємні.

Неоніла підійшла ближче до цієї спроєцированої вертикальної сторінки та почала читати голосно обіцянку.

Слова, які були на момент читання озвучені, загоралися та підсвічувалися м'яким ніжним полум'ям.

Коли Неоніла закінчила читати цю величезну віртуальну сторінку, до неї підвели хлопчика, який взяв жінку за руку.

- Обіцяю подбати про Тимофія, мого молодшого брата, до його вступу на престол, коли йому виповниться двадцять. - закінчила Неоніла свою промову.

До Неоніли та Тимофія підійшли люди у дивних білих костюма та одягли на кожного з них намисто з білої та чорної перлини, в яких був точно дотриманий порядок чергування.

А потім до Тимофія підійшли ті, хто привів до Неоніли хлопчика, і відвели його убік. 

- Час прийшов. - повідомили тимчасовій імператриці.

Вона відійшла у центр зали.

Підняла голову вгору. Розвела руки в сторони.

Відкрився дах цієї кришталевої зали - і дівчину потягнуло наверх, ніби вертикальними візуальними лініями розтягнуло у просторі.

У кришталевій залі Неоніла зникла.

Імператриця опинилася на величезному космічному кораблі в центрі центральної палуби.

- Пані Неоніло, ми прямуємо до світу Мердесон. Чекаю на ваші розпорядження.

- Поки що я тільки пасажирка. Ведіть мене у мій передбачений шлях, на якому почнеться моя випадкова історія. - попросила Неоніла.

Імператриця розкрила своє вбрання, яке злетіло з жінки та перетворилося на квітучу рослину з ногами-коренями, здатне само пересуватися та шукати ґрунт, яка і скористалася своєю здібністю та одразу знайшла вдалий шматок землі, яка і призначалася для цього.

На Неонілі залишився простий одяг мандрівниця.

- Вибираємо світ Мердесон. - оголосив капітан та на сенсорній віртуальній панелі обрав потрібні кнопки команд.

Корабель наблизився до гігантського порталу під назвою Сіньйо, в якому все закручувалося, а сам космічний транспорт біля нього виглядав маленькою піщинкою. Як тільки міжзоряне судно наближилося ще, цей космольот затягнуло у величезну вирву.

Портал всередині виявився схожим на шість з'єднаних між собою здоровенних діаметрів просторових труб, дві з яких не мали продовження, а закінчувалися накопиченням темної матерії, яка нікуди не вела, чотири інших труб простору продовжувалися такими ж самими вихорами, як і той, в який вони влетіли. Отже, корабель Неоніли вийшов з одного з чотирьох світів - і перед ними був вибір обрати один з інших трьох світів.

Космічний транспорт полетів прямо, обравши світ Мердесон.

- Ніхто не знає, що за темною матерією, якою починаються нерозвинені світи. Може саме їхні межі і починають шлях у простір між тонкими світами. - озвучив свої думки капітан. - А може ця темна матерія веде до двох світів, які нам невідомі та про існування яких ми не знаємо.

Неонілу та усю команду разом з механічною машиною виплюнуло з вихору. Перед ними розкинувся Всесвіт з величезною кількістю зірок, які оточували планети, кружляючи своїми танцями навколо палаючих куль.

- Пані Неоніло, підготуйтеся. Ми слідуємо до планети Куж, де розташував свою базу бунтар Мирослав. - повідомив капітан.

- Мирослав? - перепитала Неоніла.

- Так звуть ватажка повстанців. - пояснив капітан. Вам треба буде з ним переговорити. Дипломатична місія. І переконати припинити бунт, бо інакше ми їх знищено.

- А чому ми досі їх не знищили? - здивувалася імператриця. - Виходить так, ніби мене хтось свідомо підставляє, направляючи мене одним єдиним кораблем у лігво звіра.

Капітан промовчав.

- Я розумію, що цим питанням треба задумуватися раніше, до попадання у світ, де бунтують. Але я не могла відмовитися, бо так вирішили за мене міністри, які фактично керують нашім Всесвітом після зникнення моїх батьків.

- Так вирішив головний міністр. - пояснив капітан. - Я з вами в одному човні та разом з вами прямую у лігво звіра, виконуючи вказівки свого керівництва. Я більш безправний, ніж ви, пані.

- Що ж. Час познайомитися з цим Мирославом. Та спробувати все владнати дипломатичним шляхом. Хоча в даному випадку я сумніваюся у результативності цього методу. Що сталося з нами представниками у світі Мердесон?

- Їх били та надіслали та надіслали телепортацією їх генетичний матеріал прямісінько в головний офіс міністрові. 

- Що ж. З нами вони можуть вчинити так само. - підсумувала Неоніла.

- Час запросити дозвіл на приземлення. - повідомив капітан. - Думаю, що вас не підставляють, а використовують ваші сильні сторони. Ви імператриця. Але тимчасова володарка. І до речі, жінка. А жінок-володарок намагаються не кривдити, навіть такі жорстокі бунтарі, як оці. Якщо їх не провокувати, ми повернемося додому.