1

1

- Пані Неоніло, ваші батьки загубилися. Не відомо, чи живі вони. Підлеглі вимагають негайної коронації вашої персони, хоча, як ви знаєте, на місце престолу наші імператори готували вашого молодшого брата, бо вважали, що саме володар чоловічої статті буде суворішим та більш непохитним за жінку-імператора. Але Тимофій ще зовсім дитина, він потребує опікуна. Отже. Ваші піддані та й весь народ чекає на якнайшвидшу процедуру вашого вступу на престол. Я очікую на ваше рішення. І міністри теж. - заявила дівчина, яка тримала у руках електронний планшет та ручку з м'яким наконечником.

За її спиною стояли чоловіки, одягнені в однаковий одяг.

- Мої батьки постійно повторювали мені, що я занадто люблю життя, щоб жертвувати ним заради управління цілим Всесвітом. Вони постійно в мені сумнівалися. Імператори думали, що я можу все кинути заради якоїсь мрії. - пригадала Неоніла.

- Тому, пані, - у розмову включився один з міністрів, - буде коронація не як самої постійної імператриці, а як опікуна, який вступає на престол тимчасово. До дорослішання майбутнього імператора Тимофія.

Неоніла подивилася на присутніх та відчайдушно запитала:

- Коли?

- Зараз.

Неоніла відвела погляд.

- Що ж. Мене в цьому не питають. Я корюся своїй долі. Де загубили останній слід моїх батьків?

- Біля порталу Сіньйо. Чи хтось знищив корабель, чи хтось направив його у простір між світами.

- Чи таке можливе не в теорії, а на практиці? - поцікавилася майбутня володарка. - І хто може володіти такими знаннями?

- Бунтарі. Їх ватажок з отих обраних, що народилися на планеті Куа. Теоретично він міг би таке зробити. Але точно ніхто не знає.

- Знає лише він. Треба в нього запитати. І почути його відповідь. Якщо, звісно, він захоче говорити правду. - Неоніла замовкла.

- У вас буде можливість запитати у нього. Бо одразу після коронації ви вирушаєте у дорогу для придушення того постання. - повідомив інший міністр. - А про майбутнього імператора подбають під час вашої відсутності.

- Я зрозуміла. Цвітано, - звернулася Неоніла до дівчини з електронним планшетом, - готуй мене до обряду.

Міністри поклонилися та пішли.

Цвітана натиснула на електронний планшет, щоб його увімкнути, вибрала на екрані потрібні віртуальні панелі, доторкнулася до однієї з іконок, - і перед жінками розчинилася у повітрі одна зі стін, за якою була захована від сторонніх очей величезна зала з дивним пристроєм у кутку.

Цвітана просканувала камерою Неонілу з різних боків, відкрила каталог святкового вбрання, завантажила зображення Неоніли у тривимірному просторі, дотягнула до нього ручкою з м'яким наконечником один дуже святковий дивний одяг, ніби для маскараду, - і проєцировала його разом із тривимірним зображенням Неоніли у простір перед ними. 

З'явилася віртуальна копія майбутньої імператриці у вбранні, який ніби складався з пір'я хвоста павича.

Цвітана віртуально за допомогою планшету покрутила цю цифрову копію Неоніли, притиснула цей дивний одяг до талії, щоб він краще її обтягував, додала декілька прикрас на розпущене віртуальне волосся, яке сягало підлоги, шию огорнула кількома кільцями з коштовним камінням, талію обвела коштовними поясами, з яких висіли стрічки з таким ж самим коштовним камінням, які лягли на довгий поділ сукні у вигляді пір'я павича.

Саме вбрання разом з головним убором та пір'ям, яке тирчало з якогось центру цього одягу, ніби розташованого на спині, займало усю кімнату.

- Пані, у вас є зауваження до цього? - запитала Цвітана.

- Ні. Все нібито так, як повинно бути. Готуй вбрання. - наказала Неоніла.

Цвітана натиснула на іконку з назвою "Друк" - і дивний механізм у кутку почав тривимірно друкувати друкувати-плести це святкове вбрання.

Через хвилину воно було готове.

Неоніла скинула зі себе те, у чому була, одним лише жестом, ніби одяг сам розкрився та впав у її ніг.

І підійшла до свого нового вбрання, повернулася до пристрою спиною.

Дивний наряд з пір'я павича огорнула ззаду Неонілу та замкнувся спереду, починаючи на її грудях, до самого низу, ніби блискавично застебнулася невидима блискавка.

- Я готова. - відзначила Неоніла.

- Я бачу, пані. Тоді час іти. - повідомила Цвітана.

- На зустріч своїй долі.

- Так, пані. Це точно. І ще: знайомитися зі своєю невідомістю. 

- Випробування іспитом життя. Тепер я собі не належатимему. - Неоніла важко зіткнула після цих своїх слів.