Глава 51

Свят

— Привіт, Дан. У мене для тебе ще не готові макети котеджу, — попереджаю відразу можливу причину дзвінка замовника.

Говорити ні з ким, ні про що, взагалі не хочеться...

— Зате у мене твої макети готові, — гмикає він у відповідь, збиваючи мене з пантелику. — Сиджу в клубі і якраз дивлюся на них, милуюся.

— Про що ти говориш?

— Так про макети ж, про що ще, — голос, ніби, тверезий, інтригує мене конкретно, — Один твоєї сестри з келихом Мохіто і другий — твоєї дівчини, що сидить навпроти за столиком.

Що-о?!! Клуб? Надворі дванадцята година ночі.

Лера разом з Анею гуляють. Стоп. Маленька такі заклади не любить. У мене все переплуталося в голові. І як доказ вистрілив спогад про те, як мама по телефону ввечері обмовилася про поїздку сестри до Ані з ночівлею.

Так ось, як ми час проводимо!!!

— Де? Де ти, Дан? — мало не впустив слухавку, поки однією рукою на ходу натягав штани, кидаючись в бік передпокою.

— Я в клубі «Ваніль». Сьогодні тут ду-у-уже спекотно!

Пф-ф…

Видихаю сказ, що рветься назовні. Зрозумiло. Вирішили не змінювати місце.

— Дан, стеж за ними. О, і ще! До мого приїзду не випускай дівчаток на вулицю. Вже лечу!

Відключаюся і стрибаю в ліфт. Мене ковбасить від того, як повільно я спускаюся з п'ятого поверху на підземну парковку будинку. Та за цей час Аню може хто завгодно запросити на танець, облапати, затягнути в VIP-кімнату.

Твою ж матiр.

— Рухайся швидше!

Б'ю по стіні кабіни хворою рукою, але до ліфта не доходить.

Слабкою втіхою є те, що з нею сестра. Шкідниця себе в образу не дасть, подругу теж. Але раптом відвернеться? В туалет або ще куди. Я тільки потім зрозумів, що маленька навіть не здогадалася, куди я її веду, і дала затягнути себе в VIP-кімнату. Дан теж може відволіктися на Леру, у них там свої розборки.

Тільки б встигнути, встигнути, встигнути...

Вночі на дорозі машин практично немає, лину вперед і вперед. У мене сьогодні був план, як і з чого почати розмову на алеї. Але Ані там не виявилося. Сем підтвердив, що моя майстриня горщиків в ці вихідні забила на роботу. В інші дні не виженеш з алеї, а саме сьогодні, коли я прийшов з букетом троянд і покаянною промовою, вона вирішила влаштувати собі вихідні.

Тепер вже зрозуміло навіщо!

Кидаю авто неподалік від клубу і, не рахуючи, тичу купюру за квиток на вході. Прямо на проході перед сходами, що ведуть в загальний зал, стоїть Дан. Дівчаток поруч немає. Зашибісь!

— Де вони?

Ставлю йому питання, а сам намагаюся розгледіти юрбу. Але де там, в напівтемряві і спалахах червоних прожекторів все злилося.

— Ось де саме, я поняття не маю, — обнадіяв мене не те слово. — Після того як вони від мене втекли, я кинувся сюди, щоб не дати їм вийти, як ти і просив. Так що дівчата точно тут. Прочешемо натовп і знайдемо.

Ми почали спускатися по сходах, наближаючись до танцмайданчика.

— Так, стій, а чого втекли? — зачепився за слова Дана, він, здається, більше не збирався наїжджати на сестру за витівки з байком.

— Сестричка твоя пригостила мене, — рукою він вказав куди. — Бачиш, навіть час не став втрачати на вимивання цього неподобства.

Білі липкі розводи на чорних шкіряних штанях наводили на різні думки. Знаючи Дана, якому побоку хто і що про нього подумає, а подумати було багато чого, я розреготався.

— Морозиво?

— Ага, воно, любе. Зрозумій мене правильно, але я злий на твою сестру, як той чорт.

— У неї буде час вибачитися, якщо ми знайдемо подружок, — обіцяю йому, голосно викрикуючи на вухо, в цей час ми занурюємося в щільні ряди танцюючої юрби.

Розходимося в різні боки, домовляючись скинути виклик на телефон того, хто перший знайде втікачок.

Пробираюсь все далі і далі. Перед очима миготять дівиці у відвертому вбранні, чоловіки напідпитку різного віку труться поруч. З динаміків лунає популярний ремікс.

Як я міг раніше любити такі тусовки, розуму не докладу? Чіпляю плечем пару, що цілується, вони навіть не відліпилися, продовжуючи далі присмоктуватися одне до одного.

Дивлюся в телефон, від Дана новин немає. Піднімаю голову і... не можу ступити і кроку, вростаючі в підлогу.

Аа-а-а... Прибийте мене хто-небудь!

Перед очима бачу свою Аню, в повністю облягаючому вбранні. Впізнаю по волоссю, фігурі зі спини. Вона! Ззаду прилаштувався довготелесий крендель в кепці, і тупо лапає Мою дівчинку за сідниці своїми клешнями. Мерзотник! І вона... вона взагалі не проти, посунулася до нього ще ближче і вигнула спинку.

Фр-р-р... Спочатку вб'ю кренделя, а потім... потім, хрін його знає, що потім.

Несуся до них, більше не бачачи нічого перед собою. Відкидаю кренделя з розмаху, він падає між танцюючих тіл, втрачаючи кепку.

— Ти знайшла мені заміну? — не церемонюся, грубо розвертаю її до себе, вчепившись в оголене плече.

— Чого тобі, дядько?

Упс... Це не Аня...

По виду дівчині немає навіть вісімнадцяти. Вона опускає нижче задерте після облапування плаття, озираючись на всі боки в пошуках кренделя.

Белькочу вибачення, піднімаю мало не вбитого хлопця, поправляю на ньому кепку і продовжую пошуки, розштовхуючи натовп.

Ну де, де вони? Невже розминулися?

Наближаюся майже до самої сцени.

З одного боку — компанія дівчат, регочуть і стрибають в такт мелодії. З іншого боку — компашка пацанів, схоже, студенти відриваються на парубоцькій вечірці. Повільно переводжу погляд і чіпляюся за малинову пляму в центрі імпровізованого кола студентів. Придивляюся краще. Сестра кружляє в танці і поруч з нею Аня, в цій самій малиновій блузці, що привернула мою увагу.

— Ти їх теж бачиш? — гукає мене Дан, також, як і я, закінчивши пошуки під сценою.

— Бачу, щоб мене, — нормальних слів немає.

Пацани оточили Аню з Лерою і роздягають голодними очима, поки ті витанцьовують, хихикаючи між собою. І нехай вони не вирядилися в занадто відверті наряди, але все одно, всі принади підкреслені і для фантазії студентів відкритий безмежний простір.