Глава 50/1

Аня

Ненадовго вона зависає, поглядаючи на мене з сумнівом. Раптом я жартую. І при вигляді того, як я лізу в шафу за одягом, розуміє, що мій настрій не фантазія, а реальність.

— І-ій-й-й... О-бал-діти! — верещить Лерка, — Я думала, ніколи від тебе такого не почую! Це навіть краще, ніж... ніж витягнути тебе погуляти в парк, ніж ящик морозива, — почала вона загинати пальці, – ніж, що байкер з Костею не дістають в останні два дні, ніж...

— Зрозуміла вже, — перебиваю її, зриваючись на сміх, Лера і мертвого розсмішить. — Ти рада тому, що замість нудного просиджування зі мною в кімнаті ми йдемо відриватися в клуб.

Це я сама сказала — відриватися?

Ага! Нова Аня, вона така.

Тепер вже мені звітувати нема перед ким. Бабуся проти танців нічого не має. Ну а пити я особливо і не збираюся. Аби вирватися ближче до веселої молоді. Туди, де хоч на час, немає місця сльозам в подушку і спогадами, котрі розривають серце на частини.

Лера пропонує їхати в той же клуб, де вона святкувала День народження. Мені не дуже подобається вибір, адже там я ближче познайомилася з крижаним принцом. Але я тільки там і була один раз, як в інших клубах поняття не маю, тому погоджуюся без роздумів. У VIP-кімнату мене вже ніхто не затягне, знаємо, проходили.

Відриватися ми вирішуємо тільки для себе. На всіх чоловічих особин пофіг. Одні розлади від них. Так що ніякого спеціального наряду і ретельно промальованого макіяжу. У чому хочемо, в тому і йдемо.

Лера в тому ж одязі, що і приїхала до мене: кеди, сині джинси з латками, біла футболка її стилю — це значить, заляпана помаранчевою фарбою на плечах і піджачок, раптом на зворотній дорозі схолодніє.

Мені теж думати особливо не довелося. Низ такий, як у Лери, ну тільки штани чорного кольору і без латок. Верх обирала один з трьох і зупинилася над малиновою блузкою з коротким рукавом. Інші здалися надто тонкими і не підходили до відривного настрою.

До вечора провалялися, переглядаючи фільми, і більше не поверталися до наболілої теми. Перед виходом злегка лише підфарбували вії і, щоб уже точно не паритися над зачісками, просто розпустили волосся.

— Ми все одно красуні, — ствердно заявила Лерка, коли ми влізли в таксі.

Водій кинув оцінюючий погляд і підморгнув нам схвально. Ось так несподівано, ми вирушили назустріч моєму оновленню.

У клубі, як минулого разу, оглушливо гриміла музика. По залу пробігали червоні вогні, кружляючи в різні боки поверх танцюючих голів.

Тільки на відміну від першої появи в клубі, мене не сковувала присутність крижаного принца, нахабних дівчаток, з якими Лера іноді спілкується, і почуття замкнутості на незнайомій території. Зараз все здавалося простіше. Натовп жив окремо від нас і, здавалося, так кожен, хто прибув сюди з метою просто замінити реальність яскравим зануренням у музику.

Спочатку ми так і зробили. Танцювали, не дивлячись ні на кого, ловили мотив, втрачали мотив. Плювати. Тільки б не згадувати про те, що Аня нікуди не поділася, так само, як і моя хвора любов.

— Підемо, замовимо щось, потім повернемося, — висмикнула мене Лера з центру натовпу і потягнула до бару.

Текіла відпадала одразу. Треба ж мені було тоді так проколотися, трохи рот не спалила. Вибір припав на мохіто, і на радість Лери, ми ще замовили морозиво з фруктами.

— Коли захочеш піти, відразу говори, ми ж тут для поновлення, а не муки, — перекрикуючи музику, попередила подруга.

— Не турбуйся, Лер, сьогодні не втечу, — сміючись від напрямку думок подруги, подивилася вперед, — Ну, тільки якщо ти перша не втечеш...

— А що там?

Вона розгорнула голову і сповзла вниз під стіл. Але вже пізно! Спершись на стійку бару і спрямувавши на нас хижий погляд, стояв один з Леркіних кошмарів — байкер в своєму шкіряному костюмі.

— Що робити будемо? — я нагнулася до неї під стіл.

— Не зна-а-аю, він же мене приб'є, — жалібно проскиглила гроза чужих мотоциклів.

— Можна так подумати, що під столом прибити не зможу, — почула його голос над головою.

Байкер відсунув стілець і дістав Леру, яка від несподіванки навіть забула пручатися. Посадив спочатку її, потім сів поруч. Дбайливо підсунув до неї креманку з морозивом і відсунув подалі мохіто. Тільки подумала, треба ж яким турботливим брутальний байкер виявився, він миттю виправив становище.

— Ти пам'ятаєш, Викрадачко, що я хотів тебе змусити злизати язиком напис на байці? — а я ж як відчувала, не треба було тоді їй наостанок ставити крапку за собою. — Так ось, тепер я передумав і ти зробиш для мене дещо інше...

Поки я губилася в здогадах, Лера вже прийшла до тями.

— Звичайно, я все зроблю, — посунулася до нього ближче подруга, заграючи поглядом, — Я ж ніколи таким красеням не відмовляю.

Потім відбулося все швидко і стрімко.

Лера різко підхопила креманку із залишками морозива і вивернула йому в район ширінки.

Про те, що пора бігти, я зрозуміла і сама. Ми помчали в коло танцюючих. Пригнулись за задніми рядами і, лавіруючи між людьми, пробралися ближче до сцени.

Байкера поблизу видно не було. Швидше за все, в туалеті відмивається.

— Лер, ти впевнена, що він мав на увазі щось вульгарне?

Все ж таки байкер не озвучив до кінця покарання для Викрадачки.

— Так! Він же мене мало не з'їв очима, — висунула в якості аргументу жертва, щедро пригостив морозивом спершу байк, а тепер і його господаря в самому пікантному місці. — Їм же тільки одне і треба, гадам збоченим.

Згадався один з представників таких гадів, і я поспішила знову переключитися на музику. Ритмічні треки перетікали один в інший, натовп не стояв на місці, весь час змінюючись. І в якийсь момент помітила, що ми з Лерою танцюємо в оточенні компанії молодих хлопців, з вигляду нашого віку.