Аня
"Я теж тебе кохаю. Але тільки сильніше ».
З ранку ще не до кінця прокинувшись, пишу у відповідь коханому принцу.
«Раз я тебе більше і вище, отже перевага кохання на моїй стороні».
Ну ось, міряється ще. Так можна подумати, що вага впливає на силу почуттів.
«Так що мені набрати сто кілограм? Тоді повіриш?»
«У мене вибору не буде, маленька. Я ж тебе боятися почну».
Точно знаю, що він зараз теж сміється, як і я, поки збираючись бігаю по кімнаті. Вчорашні спогади згладилися. Адже у всіх пар бувають якісь неприємності. У мене є хлопець, який мені дорожче всіх скарбів на світі. Ось про що мені потрібно думати і чому радіти.
Засинаючи вчора вночі, я остаточно зрозуміла, що готова переїхати до Свята. І мені все одно, де він живе. Головне — бути ближче до коханого. Ось тільки непідвладне почуття тривоги трохи виводило з рівноваги. Навіть йти в академію сьогодні не хотілося. Радувало лише те, що всі предмети пройдуть на кафедрі живопису.
Присіла за мольберт в аудиторії і почалося...
Спочатку Лера написала, що приїде аж на третю пару. Поки їй відповідала, зачепила чорну фарбу, і банка впала на підлогу, розтікаючись калюжкою. Поганий знак. Хоча, куди вже гірше, ніж бігати з ганчіркою кілька разів, витираючи підлогу. Рознервувалася через свою недолугість і довго не могла налаштуватися на роботу. Та й одногрупники як змовилися, постійно смикали з дурними питаннями. На їхню думку, я кинула Леонардо заради багатого дядька. Нехай думають, що хочуть. Теж мені знайшли фатальну жінку. Пліткарі.
На великій перерві після другої лекції, в буфеті всі столики були зайняті. Місце пустувало лише поруч з Леонардо. Ну-у, ні вже, дякую. Поруч з генієм сідати взагалі не тягнуло. Взяла собі булочку з маком і вийшла у двір. Студенти зібралися в купки і, гріючись на сонечку перед входом, ділилися подробицями своїх пригод.
Набрала Леру, з'ясувати, коли вона приїде.
— Вже під'їжджаю, почекай мене у дворі, — попросила подруга, крізь музику і шум салону маршрутки. — Батьки тобі привіт передавали, вони знають вже, що ви з братом скоро почнете жити разом.
Фу-ух. Лера мене заспокоїла. І я більше ніж впевнена, що вона ж їм про все і розповіла. Залишилося моїх тільки «порадувати».
Подробицями подруга пообіцяла поділитися при зустрічі та відключилася.
Я засунула в кишеню джинсів телефон. Відкусила від булки і підняла голову. Жувати не вийшло. Миттю проковтнула від жаху великий шматок. Прямо на мене граціозно і неперевершено рухався привид з кошмарних снів в особі... Христі, яка гордовито посміхалася.
Божечки! Що ж це коїться? Вчора подарунок. Сьогодні щедра дарувателька, яка роздає гребені тим, хто підвозить, завітала власною персоною. Запізніла думка втекти прийшла надто пізно.
— Ох, ну ти прямо полегшила мені завдання, — проворкотіла вона по-дружньому милим голоском. — Думала, шукати тебе доведеться. А тут сама доля мені час даремно не витрачати. Мені ж на масаж ще треба встигнути.
У кого доля, а у кого різко око на нервовому грунті засмикалося. Однокурсники вмить втратили інтерес до своїх обговорень і втупилися на бездоганну в своєму образі брюнетку. Тепер ще більше почнуть моє життя полоскати поза кутами.
— Мені нема про що з тобою розмовляти, Христина. Якщо ти до мене, то даремно приїхала, — нехай неввічливо, але зате правда.
Так поводиться, ніби я чекала її і запрошувала. Очі б мої її сто років не бачили!
— Заспокойся, довго тебе не триматиму. Ще встигнеш папір забруднити і доїсти свою глютенову бомбу, — гидливо скривилася вона при вигляді моєї улюбленої булочки і я, засоромившись, закинула залишок в сумку.
Знову відчула поруч з нею себе брудною, витерла рукою рот, натикаючись поглядом на пальці з фарбою. Мда-а... безнадійний випадок. Мені вже нічого не допоможе навіть на сходинку наблизитися до п'єдесталу прекрасної Христі.
— Поки студенти не зжерли мене, як ти свою булку, пропоную відійти хоч трохи в сторону. Ти ж не хочеш порадувати їх цікавість?
У тому, що зайві пересуди мені зовсім не потрібні, Христя права.
— Ходімо, — кивнула їй і попрямувала до рогу будинку, під цокіт каблуків позаду. — Перерва скоро закінчиться. Говори швидше, навіщо ти тут?
#272 в Сучасна проза
#1811 в Любовні романи
#876 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 10.10.2024