Глава 42/1

Свят

— Зараз послухай мене спокійно і спробуй зрозуміти, — вона миттєво напружується, пронизуючи мене примруженим поглядом. — Ми розлучаємося, Христь. Вірніше, після твого від'їзду ми фактично вже перестали бути парою, — ловлю її надривний схлип. Піндець. Починається... — Давай обійдемося без сліз, Христю. Мені шкода, що доводиться ставити тебе перед фактом. Але ж життя на цьому не закінчується. Так?

— Так, Свят. Життя не закінчується. Ти маєш рацію, — приглушено бурмоче вона. — А як щодо моїх почуттів, а? Ти думаєш, це так легко і просто? Завів кошеня, пограв, потім кинув. Взяв наступне, поки не набридне. На кого ти мене хоч поміняв? Хмм..., втім, можеш не говорити, і так зрозуміло.

— Це має значення? — почав уже втрачати самовладання, зрозуміло їй, дивись. — Нам час подорослішати, Христь! Досить тобі вже грати в кошеня, що знімає в клубах грошових котиків. А мені набридло жити для розваг і бути тим самим котиком. Роки не стоять на місці. Ти зможеш, якщо захочеш знайти серйозні відносини, створити сім'ю, любити і бути коханою, — в глибині душі я реально хочу для неї більш гідного майбутнього, ніж пошук нового спонсора.

Вся моя надія обійтися більш-менш спокійним прощанням тріснула. Христя заломила болісно руки, і почала насідати переходячи на істеричний голос:

— Я хочу таких відносин саме з тобою, Свят. І тільки з тобою! Мені ніхто крім тебе не потрібен. Заради тебе я готова змінюватися, стати іншою, тільки скажи, якою мені бути, і я стану. Дай мені шанс!

Господи-и. Як же це важко... Після роботи сам лікар прописав мені сьогодні віскі.

Якою вона може стати? Анею? У маленької теж повно заскоків і по дупці інколи дати хочеться, але кохаю її всю, разом з забрудненими фарбою пальчиками і горщиками, які мені скоро снитися будуть.

— Ну все-все, перестань, — розумію, що продовжувати безглуздо. Христя в сльозах. Я – ідіот, якщо думав, що так дізнатися їй буде легше. Гліб мене попереджав, але я ж крім себе нікого не слухаю. — Все, що хотів, я сказав. Вибач, але так буде краще для нас обох.

Розвернувся до дверей і вийшов в парадне. Біля ліфта кинуте кошеня Христя мене наздогнала.

— Коли-небудь і тебе кинуть і зрадять! І тоді згадай про мене і відчуй те, що я зараз відчуваю. Успіху тобі з дурнуватою художницею, милий! — останнє взагалі прокричала і, помітивши літню пару сусідів, понеслася, залишивши після себе шлейф жасмину, змішаний з важким осадом злості.

Її сусіди поглядали на мене з цікавістю до самого виходу, переглядаючись між собою. І тільки на вулиці зміг, нарешті, зітхнути полегшено.

Відкрив навстіж вікна в салоні авто, вивітрюючись жасмин, який мені нагадував тепер розлючену Христю. Ну, ніяк вона не тягне на кошеня, ні за якими параметрами. Тільки якщо допустити тигрицю в якості сімейства котячих. Так і знав, що затягнув з нею занадто довго. А все це мої пошуки розваг на дупу.

Що ж, змінюватися ніколи не пізно, і вперше є заради кого. Гадаю, і Христя теж швидко заспокоїться. Ось навіть перекину їй на карту пристойну суму, щоб прискорити процес забування.