Глава 37/1

Аня

Я підняла над головою знак з двох пальців догори, знаючи, що Лера зрозуміє. І неквапливо спакувала всі покупки в пакет. Від знижки старенька не відмовилася, що тепер виглядало навіть дивним. Підхопила пакет і повільно попрямувала в бік зупинки.

— Ну, я її сфоткали, але сама розумієш, — прибігла Лера з тим же подивом, що зараз відчувала я. — Відправила мамі фото, вона знає всіх співробітників, у кого скільки дітей, які тварини, аж до особистих інтересів поза роботою. Корпоративи без неї не обходяться, а на підпитку люди люблять поговорити.

— Все одно дивно якось все ... — в мені зародився сумнів.

А раптом ця бабуся і справді онукам купила?

Лера відволіклася на телефонну розмову і при мені коротко переговорила зі своєю мамою.

— Вперше бачить... — після того, як закінчила з'ясування, простягнула спантеличено шпигунка, хоч я і так зрозуміла все з її розмови.

Стало зрозуміло, що докопатися до правди ми поки не зможемо, і наші ставки з призовими тістечками відкладаються.

— Тепер я тим паче не зможу з'ясовувати нічого у Свята. I на наступну суботу таку кількість навряд чи подужаю зробити.

Піти поки не побачу Сема живим і здоровим я не могла, тож ми придумали новий план. Лера запропонувала, як зазвичай в наполегливій формі, повністю допомагати мені весь тиждень в майстерні і зробити другу спробу наступного разу. Сподіваюся, ми встигнемо підготуватися. Для сьогоднішнього дня я вигребла всі свої заготовки. З такими оборотами продажів мені важко справлятися. Через навчання я все менше і менше виробів приношу на алею.

Дзвінки з миттєвим скиданням у Лери поновилися.

— Невже не зрозуміло, що я не хочу розмовляти. Ось індик надокучливий, — кого подруга так «люблячи» називає, я відразу здогадалася, згадуючи нахабнуватого брюнета. — Все. Тепер можеш телефонувати, скільки влізе, — відключила вона телефон, закинувши назад у сумочку.

— Раптом він щось важливе хоче повідомити?

— Знаю я його. Поглузувати з мене хоче, називати Малявкою і дорікати за поведінку на віллі — це все на що він здатний. Нехай краще за собою стежить і своїх дівчат виховує, — щодо Кості я розуміла її минулі образи, але, з іншого боку, хотілося думати, що він набрався розуму і більше не докучатиме Лері.

Згадала про прохання Свята і написала йому, що торговий день завершився. У відповідь він попросив його дочекатися. І щоб брат нічого не запідозрив, Лера відправилася додому.

Тільки вона зникла з поля зору, я відчула зверху поцілунок у маківку. Найбільш бажані руки обхопили мене за талію зі спини. І я заплющила очі від радості. Моє особисте джерело щастя поруч...

— Маленька, ти готова відправитися в казкову подорож? — розвернув мене до себе коханий.

— Я-ку ще... подорож?

Ой-й! З незрозумілої причини я розхвилювалася до тремтіння в колінах, нібито мені пропонують зараз головну роль в улюбленому фільмі про Попелюшку.

Хіба по мені помітно, що я вірю в казки?

Ну як він здогадався?!! І як я зможу кохати його ще більше...

— Поки сюрприз, скоро все побачиш, — не став він мені розказувати про задумане побачення. — Ти вже зібралася?

Мені не було чого вже збирати. Але мольберт, який стояв поряд з моїм столиком, нагадав про дещо.

— У мене Сема вкрала Капуста, — схлипнула я, згадавши рішучу замовницю.

— Господи! Я не знаю, ще можна десь на Землі зустріти схоже на тебе чудо? — підкотив очі принц. — Капуста кажеш? — я кивнула, щокою притискаючись до його сорочки, — Ну так, логічно, якщо плаття зелене, — звідки він про плаття дізнався тільки хотіла запитати, як Свят показав мені в бік. — Дивись, Аня, викрадений карлик цілком задоволений своєю долею.

Мої побоювання, на щастя, не виправдалися... Капуста більше не тримала Сема, а просто крокувала великими ногами, поспішаючи за нею поруч, дріботів маленькими черевичками друг. І настрій у нього був краще, ніж від двох шматків піци.

— Тепер я готова відправлятися з тобою в будь-яку подорож, мій принц!