Глава 30/1

Аня

Лера зістрибує зі столу і підбігає до нас, ховаючись за спину брата. Хоча вже пізно. Байкер посміхається, звичайно ж, впізнавши.

— Дівчатка, в гості прийшли? Розумниці, — хвалить нас Віталій Сергійович, директор і батько за сумісництвом, після звертається до сина: — Свят, перед нарадою нам потрібно обговорити з клієнтом замовлення.

Хто клієнт думати ну взагалі не треба. Млин фіолетовий.

— Привіт, Дан! — обмінюється рукостисканням з байкером Свят.

— Так ти і є той самий хлопець, якого я повинен боятися? Твоя дівчина з подругою заздалегідь зробили рекламу, — жахливий збіг, судячи по кривій посмішці, його тільки розвеселив, на відміну від нас.

Ми зрозуміли з Лерой, що ось зараз, якраз найкращий момент покинути офіс, і рушили вперед. Напевно, занадто повільно. Схопивши нас під руки, Свят зупинив від втечі, не даючи можливості вирватись.

— Знову вже щось наколи? — зашипів на нас сердито принц. — Зізнавайтеся, у що вляпались?

— Почекай, Свят, — встряв у розбирання Віталій Сергійович. — Мені б хотілося уточнити з приводу твоєї дівчини?

Ну все.

Радій, злюка Яніна. Зрозуміло, що...

— Батько, я зустрічаюся з Анею і вона моя дівчина, — вдруге за сьогодні повертає мене до життя мій коханий принц. Батько киває, не показуючи зовні будь-яких емоцій і, попрощавшись з нами, проходить в кабінет. Мені подумалося, що подальші питання він буде задавати синові наодинці. — А тобі, — розвертається до байкера Свят, — Не мене потрібно боятися, а цих подружок. Особливо вередливу шкідницю, мою сестру.

Подруга невдоволено фиркнула. Я ще не встигла відійти, від зізнання Свята татові і як не намагалася, розлютитися не виходило.

— Та я зрозумів вже, дівчата вогонь, — підтримує його байкер, кидаючи глузливі погляди в бік Лери.

Свят шепнув мені на вухо, щоб чекала дзвінка і відпустив. Рвонула на вихід, наздоганяючи вилетілу кулею розгнівану подругу, і ледь не збила з ніг рудоволосу дівчину.

— Ой, вибачте, — перепрошую я, лаючи себе за нерозторопність.

— Все гаразд, — мирно відповідає дівчина, і поспішає до столу, — Святослав Віталійович, я на підпис принесла документи, — в руках вона тримала якісь папери, а я не могла відірвати очей від її обличчя.

Так це ж моя оптова покупниця!

І горщики, значить, на підвіконні мої? Чому ж мені Свят нічого не розповідав... Дивно, дуже дивно.

— Ань, підемо швидше, — витягує мене з кабінету Лера, поспішаючи сховатися від уваги байкера.

Біля ліфта розумію, що, можливо, руденька дівчина любить купувати всілякі вироби ручної роботи. А Свят, ймовірно, взагалі на те підвіконня не дивиться.

В очікуванні ліфта підшукую різні причини, через які раніше ніхто не купував все відразу. З ліфта, який якраз приїхав на наш поверх, виплила дама в картатій сукні, впізнала Леру і мило защебетала, справляючись про справи.

Ні. Ну я все розумію.

Але щоб моя перша жінка покупець, що створила диво, теж тут працювала... Навіть у найнеймовірніших збігів є межа. Очманіти ж можна!

— Як таке могло статися, щоб злісний байкер став клієнтом компанії батька і знав мого брата? — не припиняє обурюватися подруга, коли ми виходимо на вулицю.

— А як могло трапитися, що я зустріла двох покупців, які купили весь товар? — ділюся і своїм нерозумінням того, що відбувається.

У мене все почало складатися в логічний ланцюжок, де Свят займав не останнє місце.

До жінок, які купили мій товар, спеціально приставати не стала. Вони навіть не впізнали мене, не чекаючи зустріти в своєму ж офісі. Краще все з'ясую у Свята особисто.

— Треба ще в наступну суботу перевірити, поки братові краще не говори, — пропонує Лера, і я погоджуюся відкласти задуману вечірню розмову на потім. — Зате байкеру сюрприз чекати не доведеться, — вона хижо блиснула оченятами, вже щось задумавши.

На мої вмовляння залишити байкера з залізним конем в спокої, Лера не ведеться. Адже він нас дуже зганьбив. Хоч я і переживала, щоб подрузі не влетіло, повністю поділяла думку. Гада провчити не завадить.

— Ти постій тут, дивись на вхід. Я швиденько повернуся.

Лера дістала з сумочки помаду і помчала вглиб парковки. Повернулася вона швидко, задоволена і з переможним виразом обличчя.