Глава 29/1

Аня

— Мені і так не щастить, — продовжувала нити подруга, — Індик пообіцяв помститися. Тепер ще потрібно по сторонам уважніше дивитися, щоб на байкера не нарватися. Якась чорна смуга навалилася.

— Краще чорна, ніж іржава, — я згадала, як перекосило байкера від Леркиних слів. Дружка образили. — Будемо сподіватися, що більше не зустрінемо злого вершника і на одного нахабу стане менше.

Підбадьорила її як змогла, в той же час, думаючи, що зіткнення на парковці безглузда випадковість. Ми у великому місті живемо, турбуватися особливо нема про що.

В самому кінці коридору Лера штовхнула двері і ми опинилися в приймальні. Збоку за столом щось друкувала, швидко перебираючи пальцями, сестра-близнючка Христі. Я навіть призупинилася від подиву, не в силах відвести від неї погляд. Оце так! Коли вона підвела голову, стало зрозуміло, що спільного мало, за винятком кольору волосся, випираючих вперед пухких губ і бездоганно-елегантного вигляду.

— А ти вже з компанією до брата приходиш? — замість привітання протягнула брюнетка хриплуватим голосом, пробігши по мені байдужим поглядом.

Відразу видно — корчить з себе занадто багато. Я відводжу очі до вікна, з бажанням відірватися від споглядання неприємної мадам і... на підвіконні помічаю два своїх горщика і вазу.

Та ну! Мої чи не мої?

Хіба бувають такі збіги? Ну а раптом хтось теж так розписує, як і я... Але почерк мій! Щойно зібралася підійти ближче, як Лера своєю відповіддю пересмикнула всю увагу на себе.

— От і не вгадала! До Свята прийшла його дівчина, а мене взяла з собою за компанію.

Обличчя бездоганної мадам витягнулося, і тепер вона пильно вп'ялася в мене вивчаючи чіпким поглядом. Ще трохи і з'їсть. А така і не подавиться...

— Хм... Валерія, а ти жартівниця, — коротко реготнула секретарка, вважаючи мене негідною партією своєму начальнику. А кинуте Лерою висловлювання — не більше ніж жартом.

Може, мені прихорошитися треба було, нарядитися, макіяж і все таке? Ми так поспішали з перевіркою Свята, що про зовнішній вигляд взагалі не подумала. Ну коли я вже стану спочатку думати, а потім робити? З'явилася на роботі до свого хлопця в повсякденному одязі, руки ,як зазвичай, без коментарів. Зараз він точно зробить вигляд, що я всього лише подруга сестри.

— Доповідати не треба, без жаб розберемося, — проігнорувала посмішку секретарки Лера, і більше не затримуючись, штовхнула двері з табличкою «Заступник генерального директора».

У слід я почула тихе шипіння секретарки: «Хамло невиховане». Так розумію, що “жабу” вона Лері не залишила без уваги.

— Привіт, брат! Я не одна, — викрикнула подруга, не проходячи далі порога, і махнула мені увійти.

Ой-йо-йо... Злого байкера я боялася куди менше, ніж того, що наша перевірка вийде боком.

Набрала побільше повітря і увійшла...