Глава 26

Свят

— Ну ні, шедеври ображати не станемо, — так і не зрозумів до кінця, жартувала вона чи серйозно, — Краще буде, якщо зробиш шкатулку особисто для мене. Я в ній буду... — швидко перебираю, що там зберігати взагалі можна, — Хмм... запонки складати. Ось!

— Так я якраз почала, ой, — різко замовкає, прикриваючи рот долонькою. По бігаючим очкам розумію, що моя майстриня бовкнула зайве. — Тобто, нові вироби буду ліпити, і подумаю — дарувати тобі чи ні, — інша справа, гостра на язичок маленька повернулася.

— В такому разі мені доведеться запросити тебе сьогодні на побачення. Треба ж якось на шкатулочку заробляти. Хоча, стій! — згадав про найголовніше, — Аня, ти ж мені так і не відповіла?

Збентеження її затопило новою хвилею, опустила вниз очі, ніби на асфальті відбувається зараз найцікавіше. Збираючись з думками, важко зітхнула і нарешті видала:

— Свят, я піду з тобою, але... тільки не до тебе додому. І не в готель, і не...

— І не в номер клубу, я зрозумів-зрозумів вже, — допомагаю доповнити варіанти. — Ціную твою бурхливу фантазію, маленька. У мене з цим простіше. Нічого, крім прогулянки по місту і кафешки, я якось і не придумав, а там, виявляється, є, де розгулятися, — ловлю постріл обуреного погляду, і швидше попереджаю випад з її боку. — На мою територію підемо тільки, коли сама захочеш. Ну або заснеш де-небудь по дорозі, і дівати тебе нікуди буде, пожалію і тоді віднесу до себе.

— Свят, що ти...

Розвертаю до себе за плечі і готове зірватися з її вуст обурення стираю поцілунком. На якусь мить втрачаю відчуття часу і простору. Центр міста, ми сидимо майже на землі, сховавшись під столом, і просто розчиняємося одне в одному, насолоджуючись відчуттям близькості від легких і в той же час збуджуючих до запаморочення поцілунків.

Я не знаю, як довго Аня буде вирішуватися дати мені набагато більше, але точно вже зрозумів, ще трохи і я стану моржем. Ходити з стояком після кожної зустрічі ще те задоволення для мазохістів. Поруч з нею я відчуваю себе великим і сильним, і в той же час перетворююся на малолітку, готового бігати за дівчиною, зриваючи рідкісні поцілунки, радіючи кожній маленькій перемозі над неприступною фортецею тепер уже моєї дівчинки.

— Ти чо, гном, взагалі страх втратив? — закричав у нас над головами чоловічий громоподібний голос, перериваючи поцілунок, — Який я тобі кабан?

— Ні-ні, ви неправильно зрозуміли, — залепетав Сем. — Це всього лише карикатура. А так ви ого-го який не кабан.

— Ну ти у мене зараз отримаєш!

Аня швидко схопилася на ноги, хапаючи в руки горщик. Піднявся відразу за нею якраз в той момент, коли карлик пустився навтьоки по алеї, а за ним погнався здоровенний повний мужик. З причини повноти, товстунові бігти було важко, і він посередині зупинився, перевести дух. Махнув рукою і попрямував в сторону дороги.

— Фух, пронесло, — тільки помітив художника з довгою перекладиною від рами, він теж прибіг на виручку і, простеживши за кабаном, повернувся до себе.

— Сем точно нарветься коли-небудь, — поставила маленька свою глиняну зброю на місце, насупившись, — Ось що він буде робити, якщо спортсмена виведе з себе?

— Не знаю, як Сем, а спортсмен ду-у-уже злякається, побачивши горщика і перекладину, — відчуваю, що я сам зараз нарвуся і, давлячись від сміху, уявивши картину «Битва художників», підходжу до мольберта карлика.

Ох ти ж, краса яка неземна!

Так мені ще пощастило, як виявилось. Всього лише корону напнули. Щодо схожості порівняти мені складно, клієнт втік. А в цілому — сидить жирний кабанчик, розвалившися у кріслі, і тримає в лапі келих з пивом. Голова у звіра людська з круглими, як блюдця, очиськами. І що, питається, клієнтові могло не сподобатися? Красень же рідкісний.

З боку зовсім протилежному тому, в який побіг, незабаром повернувся захеканий карлик. І мене осінила одна приваблива думка.

— Сем, я тобі трьох щедрих клієнтів можу підігнати. З ними взагалі не соромся і втілюй все, що в голову прийде. Ось ні в чому себе не обмежуй. Як бачиш, так і показуй, ​​— Аня засміялася, здогадавшись, про кого йде мова.

Хах. Ось і порівняємо потім, кому з нас Сем найнормальніший портрет написав. Залишилася справа за малим, заманити трьох ділових чуваків на алею. А потім швидко сфоткати результат, бо деякі можуть і порвати, ті ще психи. Давненько я так не знущався над друзями, пора надолужити згаяне.