Глава 17/1

Аня

Поїздка виявилася і справді швидкою. В оточенні лісу розкинулося котеджне міні містечко. Проїхавши вуличками, зупинилися поруч з високим парканом.

Біля входу нас зустрів симпатичний хлопець, такого ж віку як Свят. Футболка з коротким рукавом відкривала вид на рельєфні накачані м'язи. У моїх очах він поступався зовнішністю крижаному принцу, але теж, безсумнівно, уявляв себе великим красунчиком.

— Вам хоч є вісімнадцять? — окинув він нас глузливим поглядом, — Дитяча вечірка не планувалася, але можу влаштувати.

— Дуже добре! Кульки і аніматори нам сподобаються. А я в знак подяки особисто для тебе, Костя, організую вечірку для нудних престарілих індиків. З мене — плед, крісло-качалка, чай і газети, — не залишилася в боргу Лерка, дивлячись на хлопця з викликом.

— Тільки подумав, що ти змінилася, малявка, а все така ж колючка, як і раніше, — спроба присоромити йому не вдалася, подруга тільки байдуже хмикнула, і він звернувся до мене: — Аня, якщо що-небудь знадобиться, звертайся. Увечері збираємося за будинком на майданчику. Більшість гостей під'їде до початку вечірки. А зараз, я відведу вас до вашої кімнати.

Слідуючи за Костею, крутила головою в різні боки. Територія вражала розмірами. З одного боку тягнувся закритий тенісний корт, з іншого — фонтан, оточений лавочками, що потопають у квітах. За розмірами будинок не поступався тому, в якому живе Лера. Тільки зовні, на відміну від ультрасучасної архітектури був схожий на римський маєток.

У кімнаті, яку нам виділив Костя, ми надягли під легкі сукні купальники і, не затримуючись, вирушили досліджувати територію.

— Я повернуся в будинок за рушниками, — згадала Лера, про те, що в поспіху забули необхідні речі, коли ми захотіли піти купатися. — Зустрінемося біля басейну. Обійди будинок, і ти його побачиш, — махнула вона рукою, в який бік мені йти.

У шикарному місці я відчувала себе некомфортно. Вілли в такому дусі бачила тільки в фільмах і серіалах. І навіть не уявляла, що коли-небудь зможу опинитися серед ретельно продуманого оазису.

По дорозі зустріла привітну молоду пару. Вони самі підійшли познайомитися і, жартуючи один над одним, вирушили в бік будинку. Ну, якщо тут не всi такі індики як Костя, тоді мені може ще дуже навіть сподобається.

Сміливості додалося, і я більш впевнено наблизилася до безкрайнього басейну. Краю не те, щоб не було, де закінчувалася вода чітко видно. Але далі щось на кшталт обриву. Мене це настільки зацікавило, що я поспішила уздовж периметра бортика до самого кінця перевірити, куди ж та прірва спускається.

Опустила голову вниз і мало не втратила рівновагу. Ні. Не тому, що басейн закінчувався обривом в озеро. І не тому, що я боялася висоти або води.

По вузьким сходам для підйому з обриву виліз мокрий, зі стікаючими по ідеальному тілу краплями води, крижаний принц.

— Ах-х-х!!!

— Я теж радий тебе бачити, маленька.

***

Любі читачі️❣️

Вітаю вас зі світлим святом Великоднем!!!☀️❤️☀️

Бажаю вам безмежного щастя, світлих та радісних подій і мирного неба над головою!

Христос Воскрес!

✿☀️❤️❣️✿❣️❤️☀️✿

***

У продовженні ми зустрінемося в середу)