Глава 17

Аня

О, Боже! Лера мене доконає ...

Спочатку не сприйняла серйозно обіцянку подруги допомогти мені прилаштувати нову партію горщиків і чашок. У суботу з самого ранку приїжджати з іншого кінця міста, прийняла за порожню балаканину. І яке ж було моє здивування, коли на алеї Лера виявилася раніше за мене.

Спочатку вона допомогла мені розставити товар на столику. Відійшла на пару кроків назад, оцінюючи з боку, і поміняла все місцями. Потім почалося перевтілення!

Сем реготав сидячи на своєму маленькому стільчику, побачивши те, як подруга накинула на себе атласний яскраво-червоний плащ в синіх потьоках фарби. І причепила на голову конусний чорний капелюх, обклеєний по всій поверхні золотими зірками.

— Лер, ти пам'ятаєш про те, що Хеллоуїн через півроку? — ледве змогла видавити з себе, падаючи від сміху.

— У мене іншого капелюха не знайшлося, — прозвучало так, ніби капелюх у продажу горщиків — головний аксесуар. — А тканина плаща погано піддавалася моїм експериментам. Найважливіше привернути увагу. Ой, та хто там буде придивлятися. Моргнути не встигнете, як я вам швидко всіх клієнтів організую! — впевненість подруги зашкалювала, і ми з Семом не стали її засмучувати, а побажали удачі.

Подруга у всеозброєнні і повної готовності продати все, що тільки можна і навіть алею на додачу, якщо знадобиться, підхопила по горщику в кожну руку.

І видавши нам:

— Усе! Я піду атакувати перехожих, а ви тут їх зустрічайте, щоб до конкурентів не пішли, — побігла по ряду вперед.

Я ж, на відміну від неї, як постійний мешканець алеї бачила сумну картину. Людей, які прогулюються в центрі можна було порахувати на пальцях. Весь мій настрій тримався тільки на позитиві, який випромінювала подруга. В іншому випадку ми б з Семом сиділи і нудьгували в очікуванні півдня, коли городяни, які виспалися, надумають пройтися по крамницях і пробіжать повз нас.

Через годину перша жертва попалася, і була притягнута мисливицею в плащі і з'їхавшому на бік капелюсі...

— Ось, подивіться, скільки всього корисного ви зможете придбати, —  прихопивши горщики в одну руку, а іншою підштовхуючи розгубленого чоловіка з рюкзаком, ходяча реклама призвела до нас першого покупця. — Обирайте два будь-яких вироби, а чашку ми вам віддамо зі знижкою. Сьогодні вам неймовірно пощастило! Такий розпродаж буває раз на рік.

Чоловік, судячи зі здивованого погляду, взагалі не зрозумів, нафіга воно йому таке добро здалося. Але інформація про таку рідкісну вдачу його зацікавила.

— Додатковим подарунком стане ваш портрет, — вніс від себе пропозицію Сем.

Йому Лерка всі вуха продзижчала про майбутнє паті. І замість того, щоб стати на мій бік, друг також загорівся ідеєю сплавити мене на віллу.

Покупець здався під натиском друзів і придбав весь комплект. Лера залишила чоловіка на розтерзання Сему і понеслась на пошуки наступних жертв.

У підсумку за наступну годину продали ще дві чашки. Лера почала нервувати, навіть пропонувати мені продати їй товар, що залишився. З огляду на те, що вона ж сама допомагає мені в майстерні, скоріше я повинна їй платити за допомогу. І що вже приховувати, мені зовсім не хотілося нікуди їхати. При думці про віллу закрадалося тривожне передчуття чогось неминучого і небезпечного. Тому я сподівалася, що Лері набридне бігати по алеї, ми поїмо морозиво, і вона поїде додому.

— Запакуйте мені все, що у вас є в наявності. Тільки швидко, я поспішаю.

Палітра гримуча!

Мені не почулося?

— Анька, ти попала! — заіржав Сем, старанно виводячи на аркуші, як мій перший покупець визирає з горщика з переляканими очима.

— Вам точно потрібно все-все? – перепитала, з надією на іншу відповідь, пані в сукні-футляр схожу на училку.

— Я не зрозуміло пояснила? — підвела вона густо підфарбовані брови.

— Зрозуміліше нікуди! Зараз все складемо в кращому вигляді! — як відчула, миттєво опинившись біля нас захекана подруга, розмахуючи плащем.

Другі вихідні через дві години приходить покупець і не дивлячись, вигрібає все...

Я в шоці. Лера стрибає від щастя. Сем вигукує привітання між заспокійливими поясненнями чоловікові, чому він сидить на картині в горщику.

Ну і як мені тепер дати задній хід і забрати необдуману обіцянку у дівчини в зоряному капелюсі? Хмм... так, якщо розібратися, то плавати в басейні я люблю. І чого вже приховувати, мені цікаво як виглядає справжня вілла, і що собою являє паті.

Зібралася я швидко. По-іншому б і не вийшло, Лера підганяла мене, як на пожежу. На початку травня стояла по-літньому тепла погода, тому закинула в маленьку дорожню сумку тільки легкі речі. Не встигла і озирнутися, як ми їдемо в таксі назустріч тривожно-хвилюючій невідомості.