Глава 9/3

Свят

— Шановний пане, прошу вас про сущу дрібницю для великого перевтілення! — ото дає, так у мене грошей ще не просили.

Засунув руку в кишеню, прикидаючи, скільки карлику дати, щоб відстав.

— Ні-ні, ви мене неправильно зрозуміли. Мені потрібні, звичайно, гроші, але спочатку трохи вашого часу, — вражало одне те, як він розмовляв густим протяжним басом, не кажучи вже про манеру з минулих століть.

Пухкий чоловік на вигляд, виключно по обличчю, віком не менше сорока років. Зростом до пряжки на моєму ремені. Склав свої маленькі долоні в благальному жесті і чекав якусь відповідь. А я так і не зрозумів, чого він хоче.

Навіщо йому мій час? Нісенітниця якась.

— Сем, не затримуй чоловіка. Він поспішає, — звернулася до нього Аня, показуючи очима: «Не треба, не чіпай його». І вголос додала: — Скоро хтось точно до тебе прийде.

— Всього один портрет. За п'ять-десять хвилин впораюся, — розлучатися з потенційним клієнтом він теж не поспішав, але запал при вигляді збудженої Ані зменшив. — До мене за весь день ніхто не сів. Ну гаразд, не буду напрошуватися.

Я швидко прикинув ситуацію, чашка для уявної Христі у мене вже є, п'ять хвилин погоду не зроблять. До того ж, маленька колючка багато на себе бере, влізаючи в процес чужого заманювання клієнта. І коли я піду, буде вважати, що має право впливати на мої рішення.

— Давненько мої портрети ніхто не писав, — порадував стрибаючого на місці карлика і засмутив маленьку, котра аж очі закотила від такого.

З карикатуристами типу Сема я не раз стикався, і всі вони гордо називають свої смішні малюнки портретами. І я, знаючи про те, що крім фігні, нічого не побачу, обходив їх завжди стороною.

Художник-карикатурист заметушився навколо мене. Підставив низький стілець, розгорнув до себе мольберт і задумався, прокручуючи олівець пальцями.

— Ань, ти що думаєш? — з нею він спілкувався по-дружньому, відкинувши свій послужливий тон. — Як бачиш свого знайомого?

— Хм-м ... Найідеальніший образ — він сидить всередині великої крижини, а навколо натовп дівчат намагаються пробитися до свого принца.

Я мало не впав від сміху зі стільця, як уявив картину. Навіть Сем захихикав в маленький кулачок. Аня точно найсмішніша і найдивніша дівчинка з тих, кого зустрічав, крім Лери.

— Якщо серед них будеш ти, тоді я згоден, — спостерігаючи за тим, як спалахнув яскравий рум'янець на її обличчі, зрозумів, що повівся на вмовляння карлика не дарма.

Ця маленька мене ще терпимо уявляє. Лера в дитинстві потайки підкидала свої малюночки, на яких я був як не віслюком, так чортом.

Аня пригнулась до самого вуха Сема, той вже почав водити грифелем по паперу, і почала щось нашіптувати.

Ну, явно нічого доброго не запропонує, так хитренько поглядаючи на мене.

Довго чекати не довелося, хоч процес і зайняв більше часу. І ясна річ консультант не відходила ні на крок, пальцем показуючи на те, чого я не бачив.

В кінці Сем помітно побоювався повертати обличчям свою роботу. Проте Аня була задоволена.

На короткий час навіть забула про свою неприступну маску, щиро висловлюючи радісні емоції. Мені доводилося спеціально відводити від неї погляд через лякаюче підозрілі думки.

Змогла б вона бути зі мною такою ж веселою і відкритою? Я віддаю собі звіт, що хочу її, і нічого крім лiжка планувати не збираюся. Навіщо мені тоді бачити в її очах веселі іскри і ловити призначену лише для мене посмішку?

Картина перевершила всі мої очікування...

Я — в очах шматочки льоду, розсівся на троні.

І над головою зависла величезна корона, в три рази більше маківки в діаметрі. Під ногами сніжинки валяються. Ну що ж, зрозуміло тепер яким ти бачиш мене, маленька.

— Дякую, — схвально кивнув завмерлому на місці карлику, в страху не одержати від мене оплату. — Це мій перший портрет, на якому я не віслюк або чорт.

Простягнув йому гроші, пристойно округливши початкову суму. Сем залишився дуже задоволений і відразу почав збиратися. Озирнувся на інших торговців, і зрозумів, що робочий день у творчої братії підійшов до кінця.

Сонячне небо затягнули загрозливі хмари. Перші прохолодні краплі змінили наступні, поступово набираючи інтенсивність, і в будь-який момент дрібний дощ готовий був перейти у весняну зливу.

— Швидше збирай шедеври. Відвезу тебе додому.