Глава 9/2

Свят

Мимоволі в пам'яті спливло те, як вона розповідала моїй матері, звідки набула свої навички. Уявив Аню зовсім маленькою, сидячи за гончарним кругом з перемазаними глиною руками. Поруч сивий дід терпляче показує, як правильно крутити і збирати форму. І по одному її пониклому погляду  тоді зрозумів, що маленька залишилася без батьків. Напевно, це все вплинуло на мене, підколювати далі перехотілося.

— Ань, зі мною немає Христі. Тому, давай обійдемося без розбивання твоїх шедеврів.

— В такому разі, питаю заново, — войовничий настрій у неї не зник. — Навіщо ти тут? Знущатися наді мною прийшов? Будь ласка! Смійся собі на втіху. Мені якраз не вистачає розваг.

— Ось як? — знову починаю втрачати самоконтроль, — Тоді продай мені чашку і я піду!

Доїхав би спокійно до офісу. Випив кави, розслабився. Відправив Яніну за обідом. А замість цього стою тут, точно як придурок. А зухвале дівчисько корчить з себе залізну леді.

— Для Христини подарунок вибираєш? — примружилася маленька, просвердлюючи мене обуреним поглядом.

У Ані зовсім не виходить приховувати емоції і мене смішить її реакція на згадку імені Христі. Гроші за розбиту скриньку заплатив, чого тоді біситься? Ніби сама не зрозуміла, як Христя відноситься до товарів без логотипу відомого бренду. Але якщо їй хочеться так думати, можу і порадувати...

— Ну а для кого ж ще? — ніби й немає інших варіантів, зобразив подив, — Мені-то і задарма твої шедеври не потрібні. Ось ця, з червоним фоном, їй точно сподобається. Улюблений колір Христини, — показав на першу-ліпшу чашку.

Такою нісенітницею, які кольори хто любить, я собі голову не забиваю. Тому назвав від ліхтаря.

Ідея виявилася вдалою!

Дивлячись на те, з яким завзяттям Аня загортає чашку для Христі в папір, зовсім не турбуючись про зовнішній вигляд подаруночка, зрозумів, що потрапив саме в яблучко.

Ух-х ... Яка краса.

Взяв з її рук безформний паперовий куль, обмотаний криво і навскіс тонким скотчем. Уявляю вираз обличчя коханки, принеси я їй це диво, замість прикрас або оплати рахунків з бутиків.

Швидше для того, щоб подражнити, наостанок зронив: «До зустрічі».

У відповідь вона побажала мені приємно провести час. Здогадуюся з ким. Ось тільки сьогодні навряд чи вийде. У найближчі дні я взагалі не налаштований зустрічатися з Христею, а через тиждень вона відлітає на місяць до Португалії.

Розвернувся йти і мало не зніс з ніг карлика. Я його навіть не помітив. А він, виявляється, мене чекав...