Глава 9

Свят

Натягую плавки після душу і заходжу до спальні за одягом.

— Зай, ну залишся, прошу тебе — муркоче солодким голосочком на ліжку Христя, заклично погладжуючи свої пишні груди. — Я ж бачу, як ти стомився, милий. Давай зроблю розслабляючий масаж? Ммм… масло. Свічки. Легкі ковзаючі рухи…

Продовжуючи звабливо спокушати, вигинає спину дугою, злегка похитуючи стегнами. Потім різко перевертається, піднімаючись на колінах, і переді мною відкритий повний огляд на всі принади. 

— Хрис, ти вмієш переконувати, — підходжу ближче, опускаючи резинку плавок. — Пізніше мені потрібно їхати до себе, але зараз… — не встигаю договорити і торкнутися її, як вона стрімголов скочується з ліжка.

— Просто скажи, що не так? Назви мені причину, через яку ти не можеш залишитися сьогодні переночувати? — зірвалась на крик та почала метатися по кімнаті. — Свят! Ми разом три місяці. Три! Невже ми не можемо бути, як всі нормальні пари?

Ну що за день такий? Охрініти.

Аня вивела з себе, а тепер ще й коханка з’їхала з глузду.

— Ні, Хрис. Якщо ти маєш на увазі пари, які зустрічаються, перед тим як разом жити, то це не про нас з тобою, — відчуваю, що вже і сам підвищив голос на оголену дівчину з проблемами пам'яті. — У нашу першу зустріч, я гранично ясно пояснив свою позицію щодо відносин. Так якого хріна зараз вислуховую?!

— Ну, я думала, тобі потрібен час звикнути і тоді ... тоді ... — так і не закінчивши те, що і так зрозуміло, сідає на підлогу, закриваючи обличчя руками.

Беру зі стільця її сукню і допомагаю одягнути. Я звик до неї настільки, щоб гостро реагувати на сльози, співпереживати її проблемам, потурати примхам, але навіть в думках не допускаю день у день прожити з нею все життя. У мої плани не входить заводити сім'ю в найближчі роки.

Як я міг подумати, що Христя захоче мене окрутити? Так, її запити росли, почала частіше дзвонити і вигадувати додаткові приводи для зустрічей. Але я все списував на притаманне їй нахабство і дратуючу мене нав'язливість.

Вперше я побачив Христю в одному з наших з друзями улюблених клубів. Вірніше, вона сама звернула на мене увагу і запросила на танець. Через годину після знайомства я отримав самий офігенний релакс “по-чоловічому” в своєму житті. Вона на цьому розуміється, що є — того не відняти.

— Вибач, Зай. Забудь те, що я наговорила, — дала вона задньої, розуміючи, наскільки перегнула палицю і знову заворкотіла, — Нехай все залишиться, як раніше, тільки не кидай мене.

Практично заспокоївшись, навіть спробувала посміхнутися.

Не знаю, що мене більше розлютило її муркотіння чи постійне «Зая», підхопив свої речі і одягнувся майже за хвилину.

— Все в порядку, Хрис, не думай про погане. Завтра подзвоню, — старався, як міг, налаштувати її на позитивну хвилю та вискочив за двері.

Приймати будь-які поспішні рішення на емоціях не став, але зрозумів остаточно, що довго ми з нею не протягнемо...

По дорозі додому згадав, як Крісті недавно завуальовано натякала на поїздку до океану. Ось i вихiд. Завтра ж забронюю для неї квиток. Можливо, нам просто треба тимчасово відпочити одне від одного.