Глава 7/1

Свят

— Ань, тобі допомогти зібратися? — покликала її Лера.

У відповідь вона заперечливо махнула і сестра перемкнулася на розмову з брюнеткою, яка теж була на святі.

Аня піднялася з місця і тремтячими руками почала згрібати зі столу свої речі. Зараз вона помітно знітилася і сильне хвилювання читалося в кожному русі. В тому, як вона закусила нижню губу, як важко зітхала, випадково впускаючи все підряд на підлогу, у мене виникла підозра.

А може справа не тiльки в мені? Зі мною ця дівчинка особливо не церемониться, то…

— Сестра знає? — відповіддю мені послугував переляканий погляд блискучих карамельних очей. — Заспокойся, Аня. Я не збираюся. Нікому. Нічого. Розповідати.

Промовив тихо, але вона почула.

Я хочу провчити її за той обом і образи, які не дають мені спокою вже третій день. Ось тільки вплутувати між нами свою рідню тим більше не в моїх інтересах.

Щоб більше не привертати до нас увагу, попрямував до виходу. Поступово кабінет спорожнів. Сестра повністю зібрана стояла поруч, але йти не збиралася.

— Свят, відвези нас з Анею до нас додому, а? Ну будь хорошим братом. Що тобі варто, — затягнула сестриця свою улюблену платівку.

За інших обставин я викликав би сестрі таксі та помахав ручкою, але зараз я зам’явся від неочікуваного прохання.

Аня до нас додому? Що за дідько! Хоча, подружки так роблять…

— Вважай, що хороший брат погодився.

— Круто! Думала, довше випрошувати доведеться. Того і дивися нормальною людиною станеш.

I що було в моїй голові, коли я просив батьків народити братика чи сестричку? Навіщо вони послухалися?!

Поглядаючи на мене з побоюванням, до Лери наблизилася Аня. У вільному светрі, без натяку на обриси фігури, вона все одно незбагненним чином притягувала мене. Мабуть, я мазохіст, але мені знову захотілося зірвати поцілунок з її пухкеньких вуст. А потім повалити на стіл і…

— Лера, давай іншим разом, — відволікся від збочених думок, слухаючи, що вона скаже далі. — Сьогодні в майстерні відмінили вихідний і мені потрібно закінчити свої роботи. Я щойно дізналася про це.

Нічого не зрозумів на рахунок робіт, але те, що відмовляється через мене, сумнівів не викликало. А може воно і на краще? При сестрі провчити її все одно не вийде.

— Нікуди твої горщики від тебе не втечуть, — Лера не збиралася капітулювати. — Хочеш, я завтра з тобою піду і допоможу з посудом? А ти нову улюбленицю змайструєш. Мені досі образливо, що стерво криворуке впустила шкатулочку на алеї.

Сестра продовжує обурюватися, вона любить розкидатися емоціями, а я вдивляюся в широко розплющені очі і складаю все воєдино:

Алея. Шкатулка. Дивна реакція на мене.

— Навіть тааак… — видихаю розгублено, прокручуючи події того дня.

Я тоді поспішав на об’єкт і Христя дістала мене довгим вибором подарунку. Зовсім не придивлявся до дівчини, що торгувала розписними виробами. Та я більше шкатулку запам’ятав, ніж її володарку.

І мені вона втирала, що нічим, окрім розваг, не займається…