Глава 10

- Тобі не спиться? - запитує у мене Тимур, тим самим відводячи від шокового стану...
- Яке тобі діло? - відповідаю питанням на питання..
- Ніяке...- ніби засмучено промовляє він. Ага, я так і повірила! Сумно йому!? Хах, наша пісня гарна й нова, починаймо її знову! 
- Нам треба поговорити! - не відступаючи від свого, промовляє хлопець... 
- Нам нема про що говорити! - запевняю його, наскільки це можливо. От про що з ним говорити? Почне залицятись - подарую бонусний ляпас. 
- Я хотів вибачитись! 
- Що? - не вірю власним вухам. Він серйозно? Це і справді той самий Тимур? Його замінили прибульці? 
- Це було помилкою! Такого більше не повториться! Я не буду тебе чіпати! - говорить ніби правду, але я йому всеодно не довіряю...
- Уявимо, що я тобі повірила! На цьому все! Я хочу побути одна! - промовляю я, даючи йому ясно все зрозуміти...
- Але..
- Ти не чув, що сказала дівчина?! Вільний! - голос Свята?? Перебив Тимура, і той одразу ж зник з горизонту, а на його місці опинився Свят... На що за...? Казала ж, хочу побути одна? Хіба так важко залишити мене в спокої? 
***
Свят:
Я точно збожеволію із цією сусідкою! От чому у всіх нормальні сусіди, а у мене ця психопатка? 5-та година ранку! 5-та!!! А вона кричить ніби її різали! Кошмари сняться, чи що? Може зводити її до психолога? Хай припише їй дієве снодійне... Ще й плаче чомусь, нічого не говорить... Як мені далі з нею жити? Хоча...як би це дивно не звучало, я побачив в її очах не просто сльози..а ніби біль?! Чи може мені просто здалося? В той момент, руки самі хотіли тягнутись та обійняти її... Сказати, що це просто звичайний сон, заспокоїти... Але на моє щастя, я вчасно прийшов до тями.. А то інакше, отримав би удар від цього чортиняти... Здається я здатен читати її як відкриту книгу - психопатка, дівчина з характером, деколи мила, кумедна, до біса гарна... але прочитати можу не все - щось вона ховає, настільки добре ховає, наскільки це можливо....  Хочеться дізнатись, що може ховати ця відьмочка... Але це мені не підсилу...поки що! 
Ще й гуляти зібралась в таку рань, точно збожеволіла! Лягаю назад у своє ліжко, але заснути не можу... Золотоволоска забрала із собою мій сон.. Окей! Хай буде так! Піду і я прогуляюсь! Прослідкую за цим нещастям! 
Поруч з нею помічаю Тимура! Що цей покидьок тут забув? Хіба вчора я не дав ясно зрозуміти, що до неї краще не підходити? Мало було? То я можу і ще всипати!!!! Тільки одним словом я змушую його піти, і навіть наважуюсь на смертельний номер - залишитись поруч із Златою... 
- То так ти гуляєш? - із сарказмом запитую у неї...
- А ти що, став моєю нянькою? - знову відповідає на моє питання питанням... Ясно, з нею нормально не поговориш...
- Якщо хочеш, можу нею стати...- не припиняю жартувати..але вона ніяк на це не реагує...стоїть з кислою міною, ніби її нічого не хвилює...
- Золотоволоско, розкажеш, що сталося? 
- Тимур просив у мене вибачення! От і все! - без жодної емоції відповідає вона...
- Ух, прогрес! Але я взагалі не про це! З тобою все добре?? 
- Зі мною все прекрасно! - посміхаючись каже дівчина...але я їй не вірю... Щось тут точно не так! 
- І взагалі, що ти до мене прикопався? Не маєш інших справ? - тепер запитує вона...
- Хочу допомогти! - кажу і справді чесно... Навіть щиро, напевно....
- Я не потребую допомоги, ні від тебе, ні від будь кого іншого... У мене все прекрасно! Чуєш, прекрасно! - здається, її голос почав тремтіти..ось ти і розкрила себе, Золотоволоско...Все не так і добре! 
- Лавандо.. - намагаюсь, хоч якось до неї достукатись, але вона одразу ж перебиває мене:
- Ні...не треба.. 
Злата не дивиться мені в очі... Боїться? Чи не хоче заплакати? А потім мовчки повертається в гуртожиток, залишаючи для мене багато не розгаданих питань... От чорт, і нащо я зв'язався з цим дівчиськом? 
Зрештою, також повертаюсь в гуртожиток...беру деякі речі та йду на ранкову пробіжку... Давненько я такого не робив, проте зараз мені треба хоч якось розвіяти свої думки і хоч на секунду забути про ту божевільну.... 
Бігаю понад дві  з половиною години, але всеодно не можу забути про неї... Психопатка заполонила розум, а ми ж тільки недавно познайомились... Що за чортівня? Виникає безглузде бажання знову побачити її, і змусити зізнатись у всіх своїх бідах... Змусити розказати про її тривогу... Змусити себе, їй допомогти... 
Нарешті вдосталь набігавшись, поспішаю на пари... Навіть не запізнився! Сідаю за останню парту і помічаю Золотоволоску, яка сидить поруч з рудою дівчиною...може це і є та сама Рита? Хоча... байдуже... Руда сидить у телефоні, а Лаванда "уважно" слухає ректора... Попри відстань бачу її важкі, задумливі погляди... 
- Ей, бро, спустись на землю! На кого так задивився? - питає мій друг та сусід по парті...
- Ой, Жень, на кого тут дивитись? - заперечую його слова...
- Нууу...от до прикладу на ту білявку, що сидить з переду - говорить він, показуючи очима на Лаванду - Златою здається звати... Цю дівчину створили самі янголи...
- Егеж..- погоджуюсь з його словами... Але що це за опис такий? Запав на неї чи що?  О ні чуваче, не твого поля ягода! 
- Руденька теж нічого так! - продовжує свою ідилію друг - Але Злата набагато гарніша...
- Хей, може досить! Слина витече! 
- Що, Свят, ревнуєш? Сподобалась білявка? - з посмішкою питає Женя..
- Золотоволоска? Ця психопатка? Точно ні..
- Ого,як? як? Золотоволоска? Бачу ти з нею добре знайомий... Нас познайомиш? 
- Ні..- малослівно відповідаю я... Хоча сам не розумію причину своєї поведінки. Знаю тільки одне - не хочу бачити жодного хлопця поруч із своєю сусідкою, особливо Тимура...хоча..не тільки його...
- Окей! Все ж таки запав! Хороший в тебе смак Свят! Завжди дістаються гарні дівчата! - з обуренням промовив друг... 
- Заткнись! Я слухаю взагалі то! - відповідаю я, вдаючи, що моя увага прикута до викладача...
- Ага! Слухай! Тільки дивись, щоб очі не повідпадали! - говорить на кінець Женя, хитро посміхаючись... 
Та й навіть попри це, знову приковую свій погляд до Лаванди... Чорт...вона точно відьма! Погляду не можу відвести! 
***
Хммм..від коли цей Свят став таким допитливим? Відколи його цікавить моє життя? Відколи його взагалі щось цікавить? Ми знайомі всього кілька днів, а він нестерпно дратує мене... "Золотоволоско", "Лавандо", скільки можна із мене знущатись?