Глава 8

Свят:
Ця дівчина і справді божевільна... Хоча я і сам не можу пояснити, що це щойно було... Порив емоцій? Звичайна випадковість? Напевно, все ж другий варіант... Вона так поспішала, що в мені загорілось бажання негайно її зупинити... Але я не очікував, що вона опиниться в моїх руках... Та ще й настільки близько, що я чітко відчував до біса приємний аромат її шкіри, волосся... Лаванда... Все це пахнуло лавандою.. А це на секунду, мій улюблений аромат... Божевілля якесь... Але після цього, настрій Золотоволоски змінився... Очі потемніли, навіть здається блищали від сліз, а обличчя в ту ж хвилину стало похмурим, незнайомим, забутим.... Вона втекла нічого не сказавши...залишивши у мені неприємний осад... Кажу ж, з тією дівчиною явно щось не те... Вона з дитинства така божевільна, чи її просто хтось образив? Хотілось би дізнатись, що з нею відбувається..але яке мені діло до цього? Діло до неї? Байдуже!!! Просто байдуже!!! Нехай ця психопатка розбирається з усім сама.. Але ось із Тимуром точно не завадить провести "цікаву" бесіду... Треба заспокоїти цього бісового романтика, поки він ще щось не накоїв...
- Здоров Свят... Як життя? - почувся голос Тимура... Ооо, промовка про вовка... Згадаєш****, ось і воно..
- Ага, і тобі не хворіти! - повертаючись до нього, відповідаю я... 
- Я бачу брате, тобі подобається захищати слабших? Хочеш стати героєм у дівочих очах...- з насмішкою запитав Тимур... Я зараз точно не витримаю і вріжу йому. Вирву паскудного язика...
- Хах, а я бачу, що тобі вчора не дуже пощастило?? Дівчина відмовила і ти тепер не знаєш, що робити? - вдаюсь до сарказму...
- Таких як вона - мільйони, і всі хочуть бути зі мною... А ця..як її ?? .Злата..просто міцний горішок, який треба зламати..- промовив він у відповідь... А я відчував, як в ту мить вся кров закипає і моїх жилах... 
- Оо, чувак, яка іронія долі... Мені щастить на Злат... І кожна, краща за попередню... Погодься, ця Злата, гаряча штучка..- випльовує гад свої останні слова, а я не витримую та з усією силою б'ю його по обличчі... Ніколи не мав ще такої жаги як сьогодні - вбити покидька..
Здається наша бійка затягнулась на довго, адже ми обидва валялись на землі, нещадно наносячи удари один одному... Паскуда розбив мою губу, але його розмальоване лице того варте... 
- Свят!!? Тимур?!! - чую знайомий дівочий голос...і на секунду обертаюсь... Злата??? Що вона, чорт забирай, тут робить?? 
***
Я хотіла оглухнути назавжди. Більше ніколи не чути, як той зеленоокий називає мене Лавандою.. Ніколи не чути його голос, і взагалі не бачити... Та все ж, через деякий час, я змогла прийти до тями та трохи оговтатись.. Серце вже не билось так швидко, дихання відновилось, але спогади всеодно ятрили мою душу.... Як же я хочу обійняти Кирила, знову подивитись у добрі зелені очі та сказати, як я його люблю... Проходжу коридором у пошуках своєї аудиторії і зовсім випадково стаю свідком чиєїсь бійки... Але щойно розумію, хто там, інстинктивно прямую у їхню сторону... Байдуже, що я слабка і не зможу нічого вдіяти... Одного погляду буде достатньо, щоб заспокоїти їх обох... Ну принаймні, я на це сподіваюсь! 
- Золотоволоско, краще не лізь! - промовляє першим Свят...
- Так мала, йди куди йшла.. А як захочеш, я прийду до тебе у будь яку мить..- долинає і огидний голос Тимура...
Та тільки но я хочу щось сказати, як Свят знову б'є Тимура по обличчю із словами:
- Ах ти ж гад! 
Ну все, цей цирк мені набрид. Дитячий садок. 
- Так, або ви припиняєте цю ідилію, або я кличу ректора... Цього ви хочете? - запитаю у них із серйозним виразом обличчя... Оо, з такими речами не жартують..
На мить хлопці зупиняються і ошелешено дивляться на мене.. Не гаю ні часу, беру Свята за руку, (оскільки живемо ми в одній кімнаті) і аж тоді промовляю:
- Ти - ходи зі мною! А ти - переводжу погляд на Тимура - йди до своєї кімнати... І знаєш що, краще на чіпай Риту... Вона хороша дівчина, але не для тебе...
- Ревнуєш, кицю? - прорізався його хтивий голосок, але я тільки повертаюсь та даю у відповідь гучного ляпаса...
- Тебе приревнує тільки собака..- кидаю наостанок, і сердито веду Свята до кімнати... Ну не подобається мені розбита губа того Рембо..
***
Свят:
Не чекав такого... Ця дівчина і справді вогонь. Її краще не злити.. Може спопелити тільки одним поглядом... Не така вона вже й беззахисна, як я думав... Кажу ж вона мила коли сердиться... Але поки мовчу, не хочу розізлити її більше.. І про яку це вона Риту говорила? А, байдуже! Мене це не стосується! Нарешті ми опиняємось в кімнаті, сідаю на ліжко з очікуванням, що буде далі... Золотоволоска мовчить, не промовляє ні слова і це бентежить не на жарт... Бере у свої руки аптечку і тільки поглядом змушує сидіти спокійно... Тендітна рука ковзає по моєму обличчі витираючи кров... Хотілось би сказати, що це до біса боляче, але щойно дивлюсь у її глибинні очі, які стають то злі, то перелякані і біль різко зникає... І це дуже дивно! Зараз вона настільки близько, що я можу роздивитись кожен сантиметр її обличчя... Охайні брівки, зосереджені на мені очі, пухкі губи... Вона створена самими янголами... Але от характер, як у справжньої відьми... Навіть дивно, що вона не виїдає мої мізки і просто мовчить... Нарешті "процедура" закінчується і я промовляю першим:
- І чого ти туди полізла? 
- Тебе забула спитати - огризається Злата і додає - От чому ви хлопці такі ненормальні? Все завжди вирішуєте кулаками. Ви щось чули про слова? Аа? 
- З ним немає про що говорити, Лавандо! - відповідаю чітко та твердо. Проте встигаю помітити, що вираз її обличчя змінився. Знову похмурий та порожній. 
- Не смій мене так називати! - шепотом говорить вона... Але я не розумію.. як? Лавандою?? Хах, насмішила. Як захочу, так і називатиму. Бачте, прізвиська принцесі не подобаються... 
- Солодких снів, Лавандо! - не відступаю від свого. Байдуже, що думає ця божевільна..
Чую як вона спокійно видихає, йде до свого ліжка і аж тоді говорить у відповідь:
- На добраніч, Свят!
Дивна вона... Ну й пощастило мені із сусідкою...
***
Він просто знущається! Просто із мене знущається... Лаванда, знову ця Лаванда! Я не можу більше чути цього... Кирил, любий Кирил, чому ти зараз не зі мною? Чому не кличеш своєю Лавандою? Чому я маю чути це, від іншого зеленоокого? 
Гаразд! Я не буду такою слабкою! Точно не для нього! Лаванда так Лаванда! Хоч Ромашка! Байдуже! Хай просто не чіпає мене! Просто не чіпає і все! Я не хочу бачити цього придурка!