Глава 4.

    В цей сонячний зимовий день  Емма вирішила в обід прогулятись. При вході на фірму стояла машина Олега.

 Емма заховалась за колоною і стала мимовільним свідком сімейної ідилії. З машини вийшла жінка невеликого зросту, темне волосся зі стрижкою під каре, правильні риси обличчя і відкритою посмішкою.

Вона подала руку сину.  Хлопчик, на вигляд років п’яти ступив ногами на дорогу і підскочив від радості: назустріч йому біг Олег.

Дуже органічно виглядають стосунки сімейної пари і дружина поводиться

цілком гідно.

Ця хвилина правди  стала вирішальною, змінила її відношення до Олега.

Емма зайшла в туалетну кімнату і довго мила руки, потім подивилася на своє відображення у дзеркалі.

• Ну що, Емма?

 Відображення мовчало,

• - Думала ти краще від його дружини,  думала, що він тебе покохав?
• - Дурепа! Ні я розумна, просто наївно і довірлива, а може це було просто тахоплення?

Відображення напряглося.

- Це життя, дитинко! Коротше. Всі страсті ми переможемо і подякуємо долі за життєвий урок.

На Емму дивилася скривджена жінка. Стоп! Зараз ти зайдеш  в офіс, ніби все внормі , але зобразити спокій не вдалося.

Подруга турботливо спитала, що з нею, Емма пославшись на зубний біль, відпросилася з роботи.

Бродила рідним містом. Сонячний зимовий день грав барвами, діти ліпили снігову бабу, самі сміливі хлопчики самостійно зробили ковзанку і по черзі з’їжджали на ногах, а коли падали голосно сміялися.

Як давно вона не гуляла рідним містом. Зранку до вечора на роботі, по дорозі додому треба заїхати в суперракет за продуктами. Вдома переодягаєшся, щоб разом з одягом зняти проблеми дня, який минає.

Сідаєш за телефон і шукаєш фільм, який тобі подобається, насолоджуєшся емоціями, що викликає сюжет  і заміняєш ними справжнє життя.

По дорозі їй зустрілася церква. Цей старовинний храм часто відвідували туристи, тут панувала велич колон, які підтримували стелю, через вікна з вулиці проник промінчик сонця і затримався  на вітарі. На іконах зображені святі, які не посміхаються і не сумують від них ніби виходить світло. Емма любила заходити до церкви, коли там не було служби, коли в пустій залі можна було підійти до ікони, яка тобі сподобалась і побути наодинці зі своїми думками, а ще подякувати за життєвий урок. Які висновки вона зробила?

По - перше неможна довіряти словам навіть найпалкішим, тільки вчинкам.

По - друге для справжнього почуття потрібен час.

Якби вона зупинила себе в початковій стадії відношень, можливо продовжень би не було.

І останнє Емма пообіцяла собі ніколи не повторювати ці помилки,

 ось написала невидимим текстом у себе в пам’яті, пройшла уроки над помилками і повторювати їх більше не має наміру.

    Вона вийшла з церкви, глибоко зітхнула і пішла далі милуватись святковим містом. Вітрини магазинів і кафе прикрашали сніжинки, Миколайчики, снігуроньки всі композиції різні, але кожна по-своєму гарна, далі пішла милуватись ялинкою в центрі міста.

Ввечері подзвонила подруга з роботи, поцікавилась, як здоров’я.

Емма не стала посвячувати подругу у свої відносини з Олегом. Про це на роботі ніхто не знав.

Подруга відчула тремтіння в голосі.

• Ти плакала, так сильно болить, що сказав лікар? – без зупинки задавала питання.
• Угу!,- багато значно відповіла Емма.
• Випий знеболювальне, напевно завтра не виходь на роботу.
• Угу!- повторила Емма, запиваючи так звану зубну  біль вином.

Ранок наступного дня незапланованої відпуски, осяяв сонячним світлом її неприбрану спальню, а що робилося у кухні історія замовчує.

Прибрала в кватирі, склала одяг – світліше стало в хаті і на душі.

Що далі? Найлегше написати заяву за власним бажанням: очі не бачать, серце не болить.

Серце кровоточило, сльози текли самі, так продовжувалось три дні.

На четвертий день Емма вийшла на роботу. Вона вирішила довіритись інтуїції. Тут на місці сидячи за столом вирішить остаточно чи варто їй покидати компанію.

Колеги по роботі цікавились її здоров’ям, а Емма час від часу поглядала на двері, очікуючи Олега.

 Тільки на третій день очікування і тривоги вона дізналась, що Олег допоміг шефу укласти вигідну угоду і той запропонував підвищення з переводом на третій поверх, ближче до свого кабінету.

Тепер вони практично не бачились по роботі і не шукали зустрічі поза її межами.

Пройшов час і якось в обідню перерву Емма випадково зустріла Олега при вході на фірму. Олег кивнув головою в знак привітання і пішов далі по своїм справам. Ця зустріч перекреслила всі сподівання на продовження відносин,хоча вона і так розуміла, що в їх стосунках немає майбутнього.