Розділ 2 - Єва

3 роки 11 місяців тому

------------------------------------

Пройшов рівно місяць. Клятий місяць, як я не можу нормально жити. Не буду брехати, я навіть думала про самогубство. Що б просто взяти і закінчити це безсенсове життя. Єдине що мене напевно тримало це була Катя. Вона моя найліпша подруга, ми познайомилися ще в старших класах і до сих пір спілкуємося. Вона напевне моя найрідніша людина.

З батьками я не спілкуюся. Після розлучення з батьком, мама майже відразу знайшла нового чоловіка, і хоч і не на пряму але почали питати, чи планую я кудись вступати, і чи буду переїжджати. Батько взагалі переїхав в іншу країну і я його більше не бачила. Так ми й познайомилися з Дімою. Він запропонував мені квартиру за низьку ціну та ще й до роботи мені було близько. Так ми й здружилися. Допоки він не помер.

Від моїх роздумів мене перебиває дзвінок. Встаю і прямую на звук. Дивлюся у вічко і відчиняю двері. Прямо з порога на мене налітає Катя, от як кажуть " про вовка промовка" ніби знала, що я про неї недавно згадувала. Відірвавшись від мене каже:

- Я так рада тебе бачити

- Я теж рада тебе бачити, проходь- відступаю, даючи їй пройти, а потім зачинняю двері.

-Став чайник, будемо пити чай, я ще й кексів накупила- тороторить подруга знімаючи куртку і шапку.

Я дивлюся на неї люблячими очима. Не знаю як, але кожен раз коли вона приходить , ніби принсить з собою комфорт. Катя помічає мій погляд і запитує:

-Що ти на мене так дивишся?

-Я така рада що ти в мене є- відповідаю, а очі вже на мокрому місці

- Подруго,ти якось зовсім росклеюватись почала- вона розвела руки, заманюючи мене в обійми. Ось як? Як вона завжди знає що мені потрібно?

Ми простояли так десь з хвилину, а потім вона пішла в ванну мити руки, а я на кухню, ставити чайник.

Коли чай і кекси були виставленні на столі ми сіли.

-На рахунок три?- запитала подруга, а я кивнула. Ми взяли по кексу в руку.

- Один

- Два 

-Три!

Ми одночасно вп'ялися в тісто, і так само одночасно застогнали від насолоди.

-Се жуже шмашно- промовила я з набитм ротом

-Жгодна- відповіла подруга з таким же повним ротом

Доївши все, не дивлячись, що кожна з нас з'їла мінімум як шість кексів, ми попрямували до ванної. Це була наша кіната для перемовин, ще з шкільних часів. Хоч і пройшли роки, а традицію ми не змінили. Як тільки зайшли всередину катя перевела погляд на мій догляд за тілом і запитала:

-Ти теж купила цей шампунь?

-Не я, це все Тік Ток! Як тільки туди заходжу, то якась краля рекомендує щось, і мені звичайно це тепер теж потрібно.

- Ти така не одна

Ми мовчки стояли і думали про жорстокий вплив інтернету на нас, а потім я згадала що Катя недавно ходила купувати подарунки з грошей що їй подарували на день народження.

-Розказуй що ти там купила у вівторок

-Я тобі навіть покажу- відповіла подруга, і пішла в коридор, а через декілька секунд повернулася з пляшечкою від парфумів

-Це ті що ти так хотіла- запитала я

-Так! Прикинь як мені повезло, останні були. На понюхай

Я простягнула руку і взяла флакончик, відкрила його і піднесла ковпачок. Мені в носа вдарив різкий запах ванілі і ще чогось солодкого.

-Дуже смачно пахне- сказала, і у подруги на обличі народилася посмішка. Я впустила той момент що парфуми здалися мені трохи приторно солодкими і грудка трохи піднялася по горлу. 

-Я недавно купила зубну пасту зі смаком вишні хочеш пробувати?- запитала я подругу

-Звичайно

Ми підійшли до зеркала і я потягнулася за пастою, дістала її з коробочки, відкрутила і піднесла до носа подруги даючи змогу вдихнути

-Прикольно

Потім я захотіла знову вдихнути аромат п'янкої вишні, але як тільки аромат вдарив мені в носа, грудка, що вже раніше почала свій шлях нагору вирішила вийти повністю. 

Я кинулася до туалета, прикриваючи рот рукою, а потім вивільнила вест свій шлунок. Рвотні рефлекси продовжувалися, але коли я зрозуміла що ще трохи, і я виверну і шлунок.

Подруга гладила мене по спині, а іншою рукою тримала моє волосся. Коли я нормально випрямилась запитала:

-Тобі вже краще?

-Так

-Може це все кекси?

-Ти теж їх їла і з тобою все добре

Вона обійшла мене і почала закручувати моє каштанове волося в хвіст.

-Я зара принесу тобі води і чорного вугілля- сказала Катя і попрямувала на кухню.

Через декілька хвилин вона повернуся тримаючи в руках ледь не всю аптечку

-Навіщо ти стільки принесла?

-Я не знайшла чорного вугілля і вирішила взяти все. Ой, я зовсім забула про воду, зараз принесу

Поки подруга виходила, вона випадково скинула на підлогу коробку, що стояла на краю ванни

- Вибач, я зараз все приберу- сказала вона

З коробки висипалися прокладки, тампони і запасна нижня білизна. І чим довше я дивилася на невикористані тампони, тим більше баніка нарозтала всередині мене. Все що я спромоглася вимовити, було:

-Не може бути!

І в що б не повірила Єва. Це вже сталося, і це не змінити. Іноді доля підкидує нам дивні речі або події, на які ми найменше всього очікуємо. Але для чогось це ж все таки стається. І нам залишається лише трохи почекати, що б зрозуміти для чого....