4 роки тому
~~~~~~~~~~~~~~~~~~
-Марку, я повернулася - крикнула я, зайшовши в будинок.
Зверху почулися кроки, що сповіщали що мене почули. Через секунд тридцять я побачила Марка, обличчя було серйозним.
-Щось не так?- запитала я. Він завжди був радий мене бачити, але сьогодні він навіював страх
-Забирай свої речі і вимітайся звідси - прошепів він крізь зуби
Ми пару секунд, що здавалися довгими годинами дивилися один на одного і мовчали.
-Що?- вимовила я, як тільки змогла говорити
-Ти мене прекрасно почула! Я не хочу тебе більше бачити!- промовив він, а в його голосі вчувалася грубість.
-Але я не розумію- я почала мотати головою, а сльози вже зібралися в очах
-Я тобою нагулявся. Ти мені більше не потрібна
-Ти казав що кохаєш мене! Так я для тебе просто річ!?- сльози покотилися по обличчю. А я і не помітила коли почала ледь не кричати.- Відповідай!
Він просто мовчав і дивився на мене, ніби вивчаючи, а потім заговорив:
- Ти напевно не памʼятаєш, але ми зустрілися не рік тому, а раніше. Три роки тому на вечірці з нагоди дня народження, ти прийшла туди зі своїм хлопцем- говорячи він приближався до мене- А потім, через два тижні ти кинула його, і він повісився!- останню фразу він прокричав мені в обличчя.
-Але це н.....
- Навіть не пробуй виправдовуватись! Ти знаєш що ти винна . Рік тому ми не просто випадково зустрілися в тому кафе. Я слідкував за тобою, впивався в довіру твоїх друзів, що б дізнатись про тебе. Бо хотів помститися тобі, що б ти теж відчувала біль від втрати когось близького. Він був моїм найкращім другом! А ти його вбила!
Сльози котилися по обличчю і я вся трусилася від спогадів з минулого.
- Забирайся!- просичав він- я зібрав твої речі- тільки зараз я помітила валізи, що стояли в кутку- І вимітайся звідси! Нас нічого більше не повʼязує!
Він підійшов до валіз, взяв їх, підійшов до мене і відкрив двері. Вставив валізи в руки і виставив за двері і закрив їх. Сльози продовжували текти і хотілося кричати. Але я зібрала всі сили і викликала собі таксі.
Але одна з речей про які помилявся Марк було те, що їх ніщо не повʼязує. Та лише Бог знав, що в Єви під серцем вже зростає маленька частинка їх обох. А долі залишилося просто все підлаштувати так, як повинно бути!