Розділ 7

У трапезному залі

Зал був величезний. Одна зі стін була повністю засклена, і за шибками цього вікна-стіни виднілися вогні вечірнього Зелбандіядору, столиці дуенде. Було дуже гарно. Свічки й магічні вогні, розвішані на стінах по периметру залу, відбивалися у вікні, і здавалося, що там теж продовжується нескінченна анфілада свічок, вогнів, блиску... 

Проте цей величезний зал умовно був поділений на дві частини, які, можливо, і не сильно впадали в око, але я одразу ж це помітила. В одній частині залу, біля столу, за яким якраз розсідалися гості, перебували переважно дуенде. Де-не-де виднілося кілька квартторіанців та вольпесів. А в іншій частині залу сиділи на диванах, мабуть, спеціально принесених сюди, бо вони випадали з оформлення залу, усі наречені короля дуенде. 

Та не це вразило найбільше мою уяву. Біля протилежної стіни знаходився величезний, гігантський акваріум, який сягав стелі. Був у формі величезного прозорого куба, в якому знаходилися троє фаляро́нів*. Вони плавали у воді, інколи випускаючи бульбашки з носа та зябер на шиї, а роти у цих напівриб-напівлюдей були заклеєні прозорими плівками, очевидно, для того, щоб вони не могли кричати. Адже відомо, що крик фалярона може миттєво вбити людину, зруйнувати будинок або викорчувати пів лісу. 

Але ж і цікаві були ці істоти! Мене так і смикало підійти й подивитися на них. Покриті сріблястою лускою, вони вимахували у воді шикарними хвостами, мали бліді обличчя з величезними лупатими очима і трохи плескатими носами. У кубі були двоє жінок і чоловік. 

Мене так і потягнуло до того акваріуму, адже я багато читала про цю дивну расу, яка жила на дні океану по периметру материка Зірки. Та на порозі мене зупинила висока худорлява пані невизначеного віку. Одяг, скромний та строгий, вказував, що вона належить до прислужників у палаці, але вела вона себе зверхньо і категорично, принаймні, зі мною, мабуть, вже знала, що я не маю високого титулу. Якраз до принцес, яких вона, певно, вивчила назубок, ця пані зверталася шанобливо, а до мене і навіть до Капрісси, ставилася з неповагою, як і до ще кількох дівчат.  

Так, це було гофмейстерка Крахма, яка мені одразу ж не сподобалася, хоч я спочатку й не знала, хто ця жінка. Вона строго звернулася до мене: 

- Ви леді Ідарелла з Павперії? Нарешті! Сподіваюся, Фаяржа нічого знову не наплутала? – і не чекаючи відповіді, наказала. – Займіть місце на диванах! Вас покличуть за стіл! 

Вона вказала на дівчат на диванах. Я обурилася всередині, але зовні не подала вигляду. Хай їй грець, тій гофмейстерці! Ще знову покарає Фаяржу, якщо зараз сперечатимусь чи покажу, що незадоволена її ставленням. Мовчки кивнула і пройшла праворуч, побачила Капріссу, яка вже спілкувалась із якоюсь дівчиною. Лише Капріссу я тут знала. Якраз на дивані біля неї ще було місце, яке я мовчки зайняла і почала розглядати зал, гостей і дослухатися до розмов навколо. І, до речі, я привіталася, але жодна з дівчат навіть не поглянула на мене, лише одна, з якою ми мимохідь перед цим познайомилися, бо вона жила в нашій кімнаті, злегка кивнула мені. Вона сиділа неподалік. Як же її звати, цю піксі? Я одразу ж забула ім’я, коли вона тоді його назвала. Принцеса Ларашана? Чи Ларушана? Потім, вже послухавши, як звертаються до дівчини інші кандидатки, я добре запам’ятала ім’я – Лайрешана. 

Капрісса ж робила вигляд, що не знає мене, розмовляла з іншою нашою сусідкою, ім’я якої я пам’ятала – вомперкою Мапою. От цікаво, чому Мапа? Її батько працює картографом? Я в пів вуха слухала дівчат, які обговорювали відбір, дорогу, яку вони подолали, щоб приїхати сюди, різні пригоди, але головною темою у всіх на вустах, звичайно ж, був Його Величність король Грантос. 

Коли я увійшла до залу, то захопилася акваріумом з фаляронами, але тепер мій погляд, як і в більшості присутніх дівчат, був прикутий лише до омріяної постаті. Ох, Незрима Зірко! Який же він був гарний! Жоден чоловік у залі, навіть той симпатичний, який зараз стояв біля короля і нервово про щось із ним розмовляв, не йшов ні в яке порівняння з Його Величністю! Король був ідеалом чоловіка! 

І раптом я усвідомила, що поряд із королем стоїть дуенде Джальж! Мене аж у піт кинуло! Він був, як завжди, набурмосений, чимось незадоволений, роздратований, злий... Його волосся сьогодні було зібране в короткий хвіст на потилиці, а повністю чорний одяг підкреслював похмурість та жорстокість його образу. Я дивилася на дуенде Джальжа, бачила, який він недосконалий у порівнянні зі своїм братом, але чомусь і до його обличчя линув мій погляд. Чоловік сказав якусь різку фразу королю, і той, скривившись, відповів, махнув ідеальною долонею. Я знову зиркнула на короля – і забула по дуенде Джальжа. 

- ...Це Друена і Каміла – он вони сидять. Знайди відрізняються від нас усіх, - раптом почула я слово, яке зацікавило мене ще тоді, коли ми вперше зустрілися з королем. 

Вомперка Мапа говорила це Капріссі, розповідаючи про двох дівчат, які сиділи окремо. Всі чомусь їх цуралися. 

- Всі тут принцеси, або багаті панянки з високими титулами, а знайди так і називаються, тому що їх знаходить магічий пошук дуенде. Це дуже давній ритуал, який використовували ще на початку укладання договорів із тоді ще Вісьмома Королівствами. Особливий маг бере магічний вогонь сутності королівської родини і розкидає магічні потоки по всій Зірці. Кажуть, що сама Незрима Зірка допомагає у такому пошуку, бо дуенде були колись давно її першим народом, який вона створила і який почав їй поклонятися. Ці знайди неначе ідеально підходять для королівських представників дуенде. Саме з цими нареченими мали одружуватися королі. Такі шлюби начебто приносили гармонію і мир у наш світ. Проте минали століття і самі дуенде внесли поправку в таку магічну церемонію, коли захопили всі королівства. Тепер титуловані представниці від П’яти Кутів теж можуть ставати нареченими, як і магічні знайди, пройшовши придуманий дуенде відбір. Останні століття жоден король не одружувався на знайденій нареченій, бо вони, як правило, відбору не проходили. Їх на нашому відборі всього троє, слава Незримій Зірці, думаю, швидко зійдуть з дистанції... Не знаю, хто третя, але й ці мене вже дратують! Та ти тільки глянь на них – огидні створіння, на таких король Грантос точно не зверне увагу!