Розділ 24 ❤️

Те що я пригадала перевернуло все з ніг на голову, я зробила правильний вчинок що втекла. Тільки от розповісти Дамрадові правду я не зможу, його серце може не витримати, тож краще нехай він продовжує ненавидіти мене, ніж втратить своє серце. 

У середині наростає хвилювання, це наш перший сніданок який мені хотілося приготувати самій. Серце швидко билось, коли я намагалась тихенько зайти на кухню, тільки от на столі вже стояв сніданок у вигляді яєчні з овочами. 

На душі стало так добре та приємно, від усвідомлення що Леон турбується про мене. 

Швидко поснідавши, я умилась та привела своє волосся в порядок. Прекрасно було б прийняти ванну, але я готова потерпіли незручності.

Вийшовши на вулицю, я побачила Леона з Макулою на галявині перед будинком. У ночі я не помітила краси навколо. Будиночок стояв посеред галявини, яку надійно захищав густий ліс. Я вчора настільки була занурена у мрії, що не помітила як ми ходили по лісу. 

— Доброго ранку, – з усмішкою кажу підходячи до них. 

Леон підіймає на мене свої очі, і від погляду грозового неба по тілу з'являються мурашки. У мене сьогодні більш розпущене волосся ніж зазвичай, я починаю хаотично торкатися волосся, намагаючись поправити уявні недоліки.

— Ти дуже красива – від хрипкого голосу, яким до мене звернувся Леон, я ледь свідомість не втратила. Все тіло почало тремтіти, тож, щоб не впасти, я під пильним поглядом присіла біля Макули. 

— Дякую – ледь чутно вимовляю та дивлюсь всюди тільки не у такі прекрасні очі, а якщо подивлюсь, то точно не зможу й слова сказати. 

— У нас є ще декілька хвилин, а далі ми знайдемо в одне місце, де також перебудемо ніч. Упевнений тебе вже шукають – Леон говорив спокійно, а у мене в середині наростає паніка. Як ми зможемо втекти? 

Звісно тут немає камер спостереження, чи навіть фотографій, щоб по них запитувати, але тут є магія про яку мені дуже мало відомо. 

— Тобі не страшно? – тихо запитую. 

Леон переводить на мене свій погляд у якому читаються що ні. 

З лісу ми вийшли доволі швидко, але обернувшись, щоб поглянути на нього, то застигла на місці. Позаду нас не було жодного лісу, там були ті ж стежини які я запам'ятала вчора. 

— Я тобі згодом все розкажу – промовляє до мене Леон, його голос звучить десь далеко, але міцна рука яка торкається моєї приводить мене до тями. 

Мені хочеться розпитати усе, але я настільки схвильована та шокована, що й питання сформулювати не можу. Тепер шанси на втечу у нас збільшуються, це підіймає мій настрій, і з новими силами я чемно йду за Леоном. 

Ми приходимо до будинку, у якому нас зустрічає маленька русява дівчинка, з зеленими очима. Уперше бачу такий красивий колір очей. 

— Батько вдома? – запитує у дівчинки Леон, вона тільки махає головою що ні, та швидко біжить назад у будинок. 

— Щось не так? – обережно запитую, наважуючись доторкнутись кінчиками пальців до його плеча. 

— Брат не повернувся, ми не можемо втекти поки я не дізнаюсь де він – Леон старався говорити спокійно, але я відчувала як сильно він хвилюється. 

— Я можу чимось допомогти? – від мого запитання, він обернувся до мене лицем та поглянув в мої очі. Від погляду грозових очей, у який скоро будуть літати блискавки, я забула як дихати.

— Побуть з Неллі, з дому не виходять. Я прив'яжу Макулу на задньому дворику. А сам постараюсь не помітно повернутись до помістя. – від його слів на душі стало не спокійно. 

На емоціях, я обійняла його та вдихнула приємний аромат його тіла. Міцні руки сильніше притиснули мене до себе, від чого моє серце забилось швидко та гучно.

— Я повернусь обіцяю, бережи Неллі та Макулу – Леон шепотів мені на вушко, а з моїх очей вже покотились солені крапельки.

— Я кохаю тебе – ледь чутно кажу, голос так тремтів що я не впевнена що він його чув. 

Леон відсувається від мене, а мені стає так холодно. Невже я злякала його своїми почуттями, можливо це занадто швидко, але моя душа просила, щоб він знав. 

Несподівано його губи накривають мої у ніжному наповненому любов'ю поцілунку. Від шоку та приємних почуттів я забула як дихати у цей момент, а серце зупинилось від надлишку емоцій. Він поцілував мене.

— Я  тебе також неймовірно сильно кохаю