7. Весілля

7. Весілля
3 місяці потому 
Я стояла поправляючи весільну сукню та фату, і дивлячись у дзеркало промовила:
- Ти красуня, Наталі!
Подруга була і справді чарівною нареченою: в мережевній білій сукні і довгій фаті, а руді локони вільно спадали їй до плечей, роблячи її схожою на лісову німфу.
- Ти ж не думаєш, що ми поспішаємо? Три місяці- це мабуть короткий термін для весілля?- запитувала подруга .
Я обійняла Рижика і відчула, як очі наливають сльози радості.
- Ні! ти що, я навпаки думаю, що ви створені одне для одного, я про це думала ще з моменту, коли ти підтримала його ідею з свинобізнесом,- всміхнулась я.
Пригадуючи Марка і Наталі, які носились з цією ідеєю, як з писаною торбою, та як виявилось морські свинки таки не вигідний бізнес, це вони зрозуміли, коли маленька свинобратія поїла всі вазони в хаті.
Згадавши це, ми дружно розреготались.
- Ммдаа ідея була так собі, вірніш помилкою було тримати їх в домі,- промовила я.
- А ти як люба? Алекс не дзвонив?
Згадка про Алекса змусила мене знову відчути той біль, що гриз мене усі ці три місяці відколи я вирішила звільнитися з кав'ярні- вона нагадувала мені про зустріч з Алексом, та й у "Великій булочці" для мене більше не було місця, хотілося чогось нового, незвіданих глибин.
- А чому він має мені дзвонити? Я йому ж не давала номер,- поглянула я уважно на подругу.
- Ти ні, а Марк- так.- відповіла наречена, ховаючи очі.
Маркові пощастило, що він сьогодні одружується, а то б отримав від мене за таку ініціативу,- подумала я.
Та в голос сказала:
- Це все неважливо. Сьогодні твій день, моя хороша, тож уперед, до нового життя!- мовила я.
Весілля було чудовим, а молодята були найщасливішими у світі я навіть пустила сльозу, коли Наталі під час своєї весільної клятви сказала:
"І дякую тобі, моя дорога Вел, за те, що познайомила нас із Марком, ти найкраща в світі подруга." А Марк її підтримав.
Ввечері всі запускали в небо святкові вогні з бажаннями. І дивлячись на святкові ліхтарі, що взлітали ввись, розповідаючи зіркам заповітні бажання, я понад усе хотіла тільки одного- іще раз побачити білявого симпатягу, хоч на кілька хвилин, щоб зрозуміти, чи він на мене ще сердиться... Хоч в цьому я не могла зізнатись нікому, крім ліхтарика. І, помилувавшись небом у святкових ліхтарях, я повернулась, аби йти до ресторану і побачила Його- симпатягу якому розбила серце. Моє серце билось як у шаленому танку. А білявий дивився посміхаючись своєю ідеальною посмішкою, ніби загравав зі мною. "Так швидко!"- подумала я подякувавши зіркам, що здійснили мє бажання.
Я думала, що Алекс ображений ще досі, тому не поспішала підходити.
Та на моє здивування Алекс обійняв мене замість "Привіт". Я відчула приємне тепло, що розливалося в животі.
- Привіт, бджілко, як же я скучив,- прошепотів він мені на вушко.- Тобі дуже личить фіолетовий,- мовив далі. Та дивився скоріше не на сукню, а на моє пишне декольте в ній.
"От нахаба!"- подумала я. Хоча мені було неймовірно приємно чути від нього компліменти. Та була неймовірно рада його бачити.
А я тут недалеко був, та й думаю до друга на весілля загляну і свою бджілку побачу.
Мабуть ніхто не міг сказати слово "бджілка" більш чарівливіше ніж Алекс.
До нас поспішали молодята, всміхаючись на всі тридцять два.
- Ми такі раді тебе бачити,- в один голос сказали Наталі з Марком.
- До останнього думав, що не приїду, та все ж вийшло.
Я подивилась на подругу . От руда хитрюга хоч би словом обмовилась про приїзд Алекса, вона ж, спіймаіши мій погляд, посміхнулась.
__ Можна я вкраду Вел ненадовго ,__ всміхнувся Алекс.
__ Кради , хоч надовго , ми не заперечуємо,___ відповіла рудоволоса.
Ми розмістились в білосніжній альтанці з Алексом  закутавшись у пледи , які хтось залишив очевидно для таких розмов наодинці.
Довкола панувала тиша , яку жоден із нас не наважувався злякати. 
- Як життя?- запитала я намагаючись заглушити стукіт свого серця розмовою.
- Добре, працюю мовив  Алекс пильно поглянувши на мене , так наче чогось чекав всміхаючись кутиками губ. __ А ти як поживаєш?__ додав хлопець.
__ Чудово, звільнилась з роботи , думаю відкрити свою справу.__ я  старалась говорити впевненно , так ніби справді щаслива від своєї свободи.  Насправді просто хотіла втекти від думок про Алекса , так ніби це взагалі можливо __ втекти від себе.
__ Що ж я радий що в тебе все чудово ,__ промовив Алекс . __ Та є одна проблемка я кохаю тебе Бджілко. 
Ці слова змусили мене відростити собі крила. Я так часто уявляла як  Алекс це каже , що тепер хотіла вщипнути себе за руку , перевіривши чи це часом не сон. 
А потім нарешті зважившись промовила:
__ І я тебе кохаю.__ Та не можу собі дозволити собі бути з тобою , ти сам розумієш чому.
Алекс засяяв від мого зізнання і схопивши мене в обійми ,__ промовив:
__ Ти так швидко мене не здихаєшся Бджілко , а з  дружиною я розвівся три місяці тому, вона зараз з іншим живе, каже, що счастлива.- відповів Алекс .
- Мені шкода. промовила я.
- А мені ні .- відповів Алекс. __Давай почнемо спочатку.- промовив білявий. __ Ти підеш зі мною на побачення?__ спитав Алекс.
__ А ти не знаєш відповіді?__ промовила я,__ посміхнувшись на всі тридцять два.
__ Навіть не уявляю.__ відповів Алекс хитро. І я подарувала Алексові поцілунок , такою і була відповідь на його запитання.

Кінець

Дякую усім читачам за увагу  до моєї книги!
До нових зустрічей!