Кімната була порожня. А браслет на її руці лишався теплим. Зоряна обережно провела пальцями по золотому візерунку. Шкіра вкрилася мурашками.
Зоряна спробувала зняти браслет. Але марно. Він ніби приріс до її руки. Серце в неї забилося швидше. Вона підійшла до дзеркала й завмерла. Біля свого відображення вона з жахом побачила іншу постать. Це була не людина. За її плечем у дзеркалі темнів силует чоловіка. Лише неприродно сині очі холодно сяяли при денному світлі.
Зоряна різко обернулася. Кімната була порожня. Вона повільно повернула голову назад до дзеркала. Постать не зникла. Сині очі на мить затрималися на ній. Зоряна не могла ворухнутися.
— Хто ти? — прошепотіла вона, вдивляючись у дзеркало.
— Той, кого ти покликала, - озвалася постать. Лукава посмішка блукала його обличчі. Браслет на її руці знову засвітився жовтуватим світлом.
— І це лише початок, — тихо додав він.
Зоряна затамувала подих. Повітря в кімнаті стало густим, мов патока. Постать у дзеркалі розчинилася.
Раптом за її спиною почувся рух. Вона відчула чуже дихання на своїй шиї. Повільно обернулася й побачила його.
— Нарешті, — прошепотів він.
#1293 в Фентезі
#302 в Міське фентезі
смілива й розумна героїня, кохання до демона і щастя, прийняття власної темряви
Відредаговано: 01.05.2026