Перші підказки та перша битва

Естер і Ардал’єн сиділи у затишному наметі, освітленому теплим світлом магічних кристалів. Карта, розстелена перед ними, була позначена численними мітками, що відображали останні звіти про неспокійні регіони.

— Глянь сюди, — Ардал’єн торкнувся однієї з точок на карті. — Тут сталося дивне зникнення каравану, який ніс харчі для мирного поселення. Але свідки кажуть, що це більше схоже на напад, ніж на звичайну крадіжку.

Естер нахилилася ближче, вдивляючись у карту.
— А тут? — вона вказала на ще одну точку, де було позначено невелику пожежу на кордоні між ельфійськими і людськими землями. — Це виглядає, як спроба підбурити обидві сторони до конфлікту.

Вони обмінялися напруженими поглядами. І Естер, і Ардал’єн розуміли, що такі інциденти — не збіг.

— Якщо ми хочемо зупинити це, нам треба знайти тих, хто організовує ці напади, — сказав Ардал’єн.

— Але як? — Естер підперла підборіддя рукою. — Якщо зрадники ховаються серед наших людей, вони можуть легко передбачати наші дії.

У цей момент до намету увійшли їхні друзі — Алан, молодий людський розвідник, і Ліорель, ельфійська магиня. В руках Ліорель тримала згорнутий сувій.

— Ми маємо нову інформацію, — сказала вона, розкриваючи сувій. — Один із наших розвідників побачив групу озброєних людей у старому храмі на околиці лісу. Вони виглядають підозріло, але не видають себе ані за ельфів, ані за людей.

— Це може бути ключем, — Ардал’єн знову глянув на карту. — Цей храм відомий як місце зустрічей для злочинців. Ми повинні перевірити його.

Команда вирушила у похід ще до світанку. Холодний вітер шмагав обличчя, а навколо було тихо, тільки хрускіт гілок під ногами порушував тишу. Естер їхала попереду на коні, уважно вдивляючись у темний ліс, а Ардал’єн слідував за нею, тримаючи напоготові свій лук.

— Щось мені не подобається, — прошепотіла вона, оглядаючись навколо.

— Ліс завжди мовчазний перед бурею, — відповів Ардал’єн, стискаючи руків’я лука.

Коли вони дісталися храму, він виглядав покинутим. Високі стіни були обвиті плющем, а головний вхід частково завалений камінням. Але всередині були видні слабкі вогники.

— Ми не самі, — прошепотів Алан, тримаючи в руках кинджал.

Ледве команда увійшла до храму, як з тіні вистрибнули декілька озброєних найманців. Вони були добре підготовлені, але злагодженість Естер і Ардал’єна дала їм перевагу.

— Справа! — вигукнув Ардал’єн, випускаючи стрілу, яка влучила в одного з нападників.

Естер встигла відбити удар меча, а потім контратакувала, знешкодивши свого супротивника. Але ситуація загострилася, коли з глибини храму з’явився чоловік у темному плащі, вигукуючи магічні слова.

— Чорна магія! — попередила Ліорель, створюючи щит для захисту команди.

Відбиваючи магічні атаки, Естер і Ардал’єн зрозуміли, що це не випадковий напад, а ретельно спланована засідка. Завдяки взаємній довірі та підтримці друзів, їм вдалося перемогти найманців і змусити мага втекти.

Після бою команда обшукала храм. У кутку однієї з кімнат вони знайшли карту з позначками та список імен.

— Це наша перша підказка, — сказав Ардал’єн, розглядаючи карту. — Але це тільки верхівка айсберга.

Естер кивнула, прибираючи меч у піхви.
— Ми повинні бути обережними. Ті, хто стоїть за цим, набагато хитріші, ніж ми думали.

Ліорель і Алан зібрали знайдені предмети, а команда залишила храм, знаючи, що їхнє розслідування тільки починається.