Угода з минулим

Торвін повернувся за кілька хвилин, тримаючи старий сувій і маленьку скриньку з вигравіюваними на ній символами. Його погляд залишався холодним, але руки трохи тремтіли — чи то від старості, чи від напруги.

— Ось те, що ви шукаєте, — сказав він, розгортаючи сувій. — Але попереджаю: це знання має свою ціну.

Ардал’єн схрестив руки на грудях, уважно стежачи за кожним рухом Торвіна.

— Яка ціна?

— Ви ризикуєте своїм життям і тим, що ви вірите в справедливість, — відповів Торвін. — Я не знаю, чи зможете ви витримати правду.

Естер зробила крок уперед, уважно дивлячись йому в очі.

— Ми тут не для ігор, Торвіне. Якщо ти щось знаєш, говори прямо.

Торвін витримав її погляд, а потім перевів очі на Ардал’єна.

— У змові беруть участь не лише люди й ельфи. Це щось більше. Ті, хто стоїть за всім цим, хочуть не просто війни, а хаосу, що охопить обидва світи.

Ардал’єн нахмурився.

— Що це означає?

Торвін розгорнув сувій, показуючи карту з позначками, які були схожі на древні рунічні символи.

— Вони використовують древню магію, — сказав він. — Ця магія давно заборонена, бо вона здатна зруйнувати баланс між нашими народами. Ці руни показують, де знаходяться джерела їхньої сили.

Естер схилилася над картою, її пальці торкнулися найвіддаленішої точки, позначеної на краю.

— Це в горах Ільтар? — здивовано запитала вона.

Торвін кивнув.

— Саме так. Там розташоване древнє святилище, яке було запечатане століттями. Але тепер хтось зламав печаті.

Ардал’єн стиснув кулаки.

— Це пояснює, звідки в них така сила. Але хто стоїть за всім цим?

Торвін вагався.

— У мене є підозри, але немає доказів. Проте я можу сказати одне: серед вас є зрадник.

Його слова повисли в повітрі, наче грім серед ясного неба.

— Серед нас? — голос Естер прозвучав гучніше, ніж вона очікувала.

Торвін подивився прямо на неї.

— Саме так. І поки ви не знайдете його, ваші зусилля марні.

Коли вони покинули хатину, Естер і Ардал’єн ішли мовчки. Лише коли вони відійшли на безпечну відстань, Естер не витримала:

— Як ти можеш довіряти йому? Він явно щось приховує.

— Я не довіряю йому, — відповів Ардал’єн, не дивлячись на неї. — Але ми не можемо ігнорувати його слова. Якщо серед нас є зрадник, це все змінює.

Естер зупинилася і змусила його обернутися.

— А якщо він бреше? Якщо це його спосіб розділити нас?

Ардал’єн зітхнув і доторкнувся до її плеча.

— Ти права, це може бути пастка. Але ми повинні перевірити все, навіть якщо це здається нереальним.

Естер відчула, як у її грудях зароджується сумнів. Вона знала, що їх чекає складний вибір, і що цей шлях буде сповнений випробувань.

— Добре, — сказала вона після паузи. — Але якщо він обманув нас, я сама з ним розберуся.

Ардал’єн усміхнувся куточком губ.

— У цьому я не сумніваюся.

Вони повернулися до табору, але на них уже чекала несподіванка. Біля вогнища стояла постать у капюшоні, яка тримала в руках щось схоже на амулет.

— Я чекав вас, — сказав чоловік, знімаючи капюшон і відкриваючи знайоме обличчя.

— Ти?! — вигукнула Естер.

Це був один із радників ельфійської ради, старий знайомий Ардал’єна. Його очі сяяли від напруги, а амулет у руках випромінював слабке світло.

— У мене є інформація, яка може допомогти вам. Але спершу ви повинні вислухати мене.

Ардал’єн обмінявся поглядом з Естер, і вони обидва зрозуміли, що їхня подорож лише починається.