Естер, Ардал’єн і їхні супутники вирушили в дорогу на світанку, коли перші промені сонця пробивалися крізь густий туман. Їхній невеликий загін складався з Кая, Іліанни та двох досвідчених розвідників — Люка, людини, і Лінвена, ельфа. Кожен із них мав унікальні навички, що могли стати вирішальними у цій небезпечній місії.
— Ми шукаємо ельфа зі шрамами, — почав Ардал’єн, обертаючись до загону. — Ймовірно, він лідер змовників. Але будьте готові до того, що він не сам. Їхня мережа може бути ширшою, ніж здається.
Естер додала:
— Якщо ми хочемо досягти успіху, ми повинні бути єдині. Це не просто наша боротьба, а боротьба за майбутнє наших народів.
Група рухалася у напрямку до Пітьмового Яру — місця, відомого своїми вузькими ущелинами й небезпечними стежками. Саме там, за словами Браєна, змовники часто проводили свої зустрічі.
Дорогою Естер спостерігала за Ардал’єном. Він був напружений і мовчазний. Вона розуміла, що він досі переживає через їхню нещодавню сварку. Нарешті вона порушила мовчання:
— Я знаю, що ти хвилюєшся, але ми робимо це разом. Я завжди довіряла тобі, і не хочу, щоб ти сумнівався в мені.
Ардал’єн зупинився, подивився їй у очі і відповів:
— Я не сумніваюся в тобі, Естер. Але я боюся, що ці змовники можуть використати нас один проти одного. Якщо ми не будемо обережними, ми можемо втратити все.
— Тому ми повинні триматися разом, — сказала Естер, простягаючи руку.
Ардал’єн узяв її руку у свою і злегка стиснув.
— Разом, — погодився він.
Коли вони досягли Пітьмового Яру, атмосфера змінилася. Стежки стали вужчими, а повітря наповнилося важким запахом вологи й гнилизни. Навколо панувала тиша, порушувана лише шелестом листя.
— Ми повинні розділитися, щоб швидше обшукати місцевість, — запропонував Люк.
— Ні, — різко відповів Ардал’єн. — Це занадто ризиковано. Вони можуть напасти на нас по одному.
— Він має рацію, — підтримала його Іліанна. — Ми тримаємося разом, але обережно оглядаємо кожен куточок.
Поступово вони просувалися далі в яр, доки не натрапили на щось дивне. У тіні однієї з ущелин вони знайшли табір. На перший погляд він здавався покинутим, але залишки багаття й сліди на землі вказували, що тут недавно хтось був.
— Тут були змовники, — сказав Лінвен, вивчаючи сліди. — Імовірно, їх було троє чи четверо.
— Подивіться сюди, — покликала Іліанна, нахилившись до каменя. На його поверхні був вирізьблений символ у формі ока.
— Це їхній знак, — тихо промовив Ардал’єн. — Вони називають себе «Тінню Ока».
Естер злегка доторкнулася до символу. Він здавався холодним, і в неї промайнула думка, що це не просто звичайне гравіювання.
— Це магічний знак, — пояснив Ардал’єн, помітивши її зацікавлення. — Він використовується для спостереження.
— Значить, вони знають, що ми тут, — прошепотів Кай.
Раптом кущі неподалік затремтіли, і з темряви з’явилася група озброєних змовників. Їх було п’ятеро, і серед них виділявся високий ельф із глибокими шрамами на обличчі.
— Шукаєте мене? — промовив він, його голос лунав глузливо.
Естер і Ардал’єн швидко зайняли оборонні позиції.
— Якщо ти хочеш миру, чому ти ховаєшся за спинами змовників? — кинула Естер.
Ельф посміхнувся.
— Мир? Це ілюзія, — відповів він. — Люди й ельфи ніколи не зможуть довіряти один одному. Я лише пришвидшую неминуче.
— Ми зруйнуємо твої плани, — твердо сказав Ардал’єн, піднімаючи меч.
— Спробуйте, — зухвало відповів ельф і махнув рукою. Його спільники кинулися в атаку.
Сутичка була короткою, але запеклою. Естер і Ардал’єн, працюючи злагоджено, змогли відбити напад. Кай і Лінвен прикривали їх із тилу, а Іліанна застосовувала магію, щоб затримати змовників.
Нарешті, коли останній із нападників упав, ельф зі шрамами відступив, створивши навколо себе магічну стіну.
— Це ще не кінець, — сказав він, дивлячись прямо на Естер і Ардал’єна. — Ми зустрінемося знову.
З цими словами він зник у темряві, залишивши після себе відчуття тривоги й невизначеності.
Після битви група зібралася разом, щоб обговорити подальші дії.
— Він втік, але тепер ми знаємо, хто він і що він задумав, — сказала Естер, витираючи кров із меча.
— Нам потрібно повернутися в табір і підготуватися до наступного кроку, — додав Ардал’єн. — Вони спробують завдати удару знову.
— І ми будемо готові, — твердо сказала Естер, дивлячись у темряву, де щойно зник їхній ворог.
Так почався новий етап їхнього полювання, сповнений небезпек, але й рішучості перемогти.
#4347 в Фентезі
#762 в Бойове фентезі
#8948 в Любовні романи
#2172 в Любовне фентезі
ельфи, кохання і війна, сильні почуття від ненависті до любові
Відредаговано: 17.03.2025