Змовник у темряві

Ніч над табором настала раптово, огортаючи все довкола непроглядною темрявою. Тільки багаття та кілька смолоскипів створювали ілюзію тепла й безпеки. Але Естер знала, що за цим вогнем може ховатися щось небезпечне.

Ардал’єн повернувся до неї після стеження за Ланелем. Його обличчя було напруженим, а брови зведені.

— Він поводиться дивно, — сказав він, сідаючи поруч. — Під час нічного патрулювання Ланель кілька разів зникав із посту. Ми з Іліанною бачили, як він спілкувався з кимось біля лісу, але не змогли роздивитися обличчя.

— Може, це наш перший слід, — припустила Естер, вдивляючись у полум’я.

— Я не хочу поспішати із висновками, — відповів Ардал’єн. — Але ми повинні діяти швидко, поки він не помітить, що за ним стежать.

Естер кивнула, але в її думках крутилися сумніви. Ланель завжди здавався їй надійним, проте ситуація вимагала пильності.

Наступного ранку Естер і Кай вирушили до торговця Браєна. Його намет стояв трохи осторонь інших, і навіть зовні він виглядав багатше, ніж оселі решти. Кай попередив її:

— Браєн хитрий. Він усе заперечуватиме, тому нам доведеться тиснути.

— Я готова, — коротко відповіла Естер.

Усередині намету Браєн сидів за столом, розкладаючи якісь папери. Його обличчя розтягнулося в неприродній усмішці, коли він побачив гостей.

— Пані Естер, пане Кай! Які поважні гості! Чим можу допомогти? — його голос був солодкий, але в очах блищала тривога.

— Ми хочемо поговорити про твої поїздки за межі табору, — почав Кай без зайвих привітань.

— Поїздки? — перепитав Браєн, удаючи здивування. — Я лише займаюся постачанням необхідних товарів. Ви ж знаєте, як це важливо для табору.

Естер спостерігала за його реакцією. Браєн видавався занадто спокійним, але його руки нервово теребили край паперу.

— Ми знаємо, що під час твоїх останніх поїздок у таборі з’явилися підроблені докази проти ельфів, — сказала вона, перехилившись ближче. — Ти це поясниш?

Браєн знизав плечима, але його голос затремтів.

— Це збіг. Я ні до чого не причетний.

Кай зробив крок уперед, нависаючи над ним.

— Ти занадто багато знаєш для людини, яка «ні до чого не причетна». Якщо ти не скажеш правду, ми зможемо знайти інші способи змусити тебе заговорити.

Браєн поблід. Він подивився на Естер, ніби шукаючи підтримки, але зустрів лише її суворий погляд.

— Гаразд, — прошепотів він. — Я скажу.

За кілька хвилин Браєн розповів, що під час своїх поїздок його примусили працювати на групу змовників. Це були люди й ельфи, які ненавиділи ідею миру. Їхня мета — посіяти розбрат, змусити кожну сторону знову взятися за зброю.

— Вони контролюють мене, — сказав він. — Якщо я не робитиму, що вони кажуть, вони знищать мене.

— Хто саме входить до цієї групи? — запитала Естер.

— Я не знаю імен, — відповів він. — Але їхній лідер — ельф із глибокими шрамами на обличчі. Він страшний, мов сама смерть.

Естер і Кай обмінялися поглядами.

— Це дає нам напрямок, — сказав Кай. — Ми повинні знайти цього ельфа.

Коли вони повернулися до табору, Ардал’єн уважно вислухав їхню розповідь. Але його обличчя залишалося напруженим.

— Ви довіряєте словам цього торговця? — запитав він, обертаючись до Естер.

— У нього не було вибору, — відповіла вона.

— А якщо це пастка? Якщо він веде нас у хибному напрямку? — наполягав Ардал’єн.

Естер підвищила голос:

— Ми не можемо стояти на місці! У тебе є інший план?

Ардал’єн трохи завагався, але потім різко відповів:

— Я лише хочу, щоб ми не зробили помилку, яка коштуватиме мирного договору.

— Ти завжди обережний, — відрізала Естер. — Але іноді ризик — це єдиний спосіб досягти мети.

Напруга між ними повисла в повітрі, але, перш ніж вона перетворилася на сварку, Кай втрутився:

— Нам потрібно вирішити це разом. Естер права, що діяти потрібно, але Ардал’єн також має рацію: обережність не завадить.

Естер і Ардал’єн обмінялися поглядами. Їхні голоси затихли, але в очах залишалася непоступливість. Нарешті Ардал’єн глибоко вдихнув.

— Добре, — сказав він. — Ми підемо цим шляхом, але будемо готові до пастки.

Естер кивнула, її злість трохи вщухла.

Тієї ж ночі група друзів вирушила на пошуки ельфа зі шрамами. У їхніх серцях панувала рішучість, а над головами зловісно світили зорі, ніби попереджаючи про небезпеку.

Шлях був довгий і небезпечний, але Естер і Ардал’єн знали, що тільки разом вони зможуть захистити мир, який так довго будували.