Битва чи Війна?

Коли вона нарешті дісталася до свого воїна, вона побачила, що це Олівер. Він був важко поранений, але все ще тримався, відбиваючись від ельфів, що оточили його. Естер вдарила по одному з них, вирвавши Олівера з оточення.

— Тримайся! — крикнула вона, відводячи його подалі від лінії фронту. — Ми не маємо права програти цей бій!

Олівер кивнув, його обличчя було спотворене від болю, але він тримався, навіть коли кров стікала по його руці. Естер знала, що час діяти стрімко, інакше вони втратять ініціативу.

Вона віддала наказ до останнього наступу. Її воїни зібралися з силами і кинулися вперед з новою хвилею люті. Ельфи, хоч і хитрі та досвідчені у бою, не могли протистояти цьому натиску. Вони відступали, змушені покинути свої позиції.

Врешті-решт, коли сонце вже заходило, і поле бою було вкрито тілами загиблих, Естер зупинилася, важко дихаючи. Вона оглянулася і побачила, що її військо перемогло. Ельфи відступали, залишаючи ліс за собою.

Коли битва була закінчена, Естер стояла серед руїн лісу, вдихаючи запах перемоги, змішаний з запахом крові. Її тіло було виснажене, але вона знала, що вони здобули перемогу. Це було лише одне з багатьох боїв, але цей бій був важливим. Він показав, що вони можуть перемогти, навіть коли все здається втраченим.

Вона оглянула своїх воїнів. Багато з них були поранені, деякі загинули, але вони стояли разом, об’єднані цією перемогою. Естер відчула, як гордість наповнює її серце.

Але це була не просто перемога. Естер знала, що війна ще не закінчена. Вони виграли битву, але війна тривала, і попереду були ще складніші випробування.

Але коли вона побачила тіло одного з ельфів, її настрій змінився. Це був один з тих, хто боровся до останнього, його очі залишилися відкритими, і в них застигло нерозуміння та гіркота. Вона відчула, як всередині її розгортається нова хвиля тривоги. Чи дійсно це був правильний шлях? Чи можливо, що ця війна лише призведе до ще більше смертей, і врешті-решт, ні до чого доброго?

Естер похитала головою, намагаючись відігнати ці думки. Вона знала, що не має права сумніватися зараз. Вони виграли цей бій, і це було найважливішим. Але в її серці залишався сумнів, який вона не могла ігнорувати.

— Ми виграли сьогоднішню битву, — сказала вона своїм воїнам, коли ті зібралися навколо неї. — Але війна ще не закінчена. Ми повинні бути готові до того, що ельфи знову нападуть. І ми будемо готові зустріти їх.

Вона відчула, як сили залишають її. Вона знала, що їй потрібно відпочити, але не могла дозволити собі показати слабкість. Вона була лідером, і її народ потребував її сильною.

— Ми повернемося додому, — оголосила вона. — Відпочинемо і підготуємося до наступного бою. І коли ельфи прийдуть знову, ми будемо готові їх зустріти.

Її воїни підтримали її слова, і вона відчула, як її серце наповнюється гордістю. Вони перемогли сьогодні, але вона знала, що справжня боротьба ще попереду.

Коли вони повернулися до свого табору, вже було темно, але, їх зустріли як героїв. Воїни були виснажені, але вони несли в собі гордість за здобуту перемогу. Естер пройшла між наметами, обмінюючись короткими словами з пораненими, які відпочивали після бою. Вона знала, що їй доведеться прийняти складні рішення, і що ця війна ще далеко не закінчена.

Люди вийшли на вулиці, щоб привітати їх, але Естер не могла дозволити собі радіти. Вона знала, що кожна перемога має свою ціну, і вона була готова заплатити її.

У своєму кабінеті вона сиділа наодинці, переглядаючи мапи і плануючи наступний хід. Її думки знову і знову поверталися до ельфів і до того, що вони підготують наступного разу. Вона знала, що Ардал'єн не відступить так легко, і що їм доведеться зустрітися знову. Вночі, коли вона сиділа у кріслі, вдивляючись у полум’я вогнища, вона згадала погляд Ардал'єна. Чи був він десь поруч? Чи спостерігав за тим, як її війська перемагають його народ? Естер відчула, як хвиля тривоги знову охоплює її. Вона знала, що це лише початок, і що їм доведеться зустрітися знову.

Цього разу вона була готова до цієї зустрічі. Вона знала, що попереду ще багато випробувань, але вона також знала, що не відступить. Її народ потребував її, і вона готова була боротися до останнього

Її думки були зосереджені на майбутньому бою, коли раптом вона почула тихий стукіт у двері. Вона підвела голову і побачила перед собою одного зі своїх радників, який приніс їй звістку.

— Пані, ми отримали повідомлення від одного з наших розвідників. Він стверджує, що бачив Ардал'єна біля кордону.

Ця звістка здивувала Естер. Вона знала, що він не відступить так легко, але не очікувала, що він з'явиться так швидко після їхньої перемоги. Що ж він планує?

— Ми повинні бути готові, — сказала вона, дивлячись на свого радника. — Передайте іншим, що ми вирушаємо на зустріч з ним. Я хочу знати, що він задумав.

Вона знала, що це буде важлива зустріч. Можливо, ще більш важлива, ніж попередні бої. Їй потрібно було бути готовою до всього.

Коли Естер знову зустрілася з Ардал'єном, вона відчула, як її серце забилося швидше. Вона не знала, чого очікувати від цієї зустрічі. Він стояв на відстані, мовчки дивлячись на неї, і вона відчула, як їхні погляди перетнулися. Вона бачила в його очах не лише холодний розрахунок, але й щось інше, що вона не могла пояснити.

— Що ти тут робиш? — запитала вона, не приховуючи свого здивування.

— Я прийшов побачити тебе, — відповів він спокійно. — І, можливо, поговорити.

Вона була готова до бою, але не до цього. Чому він хотів поговорити? Що він задумав? Вона знала, що не може йому довіряти, але щось у його голосі змусило її засумніватися у своїх підозрах.

— Ти хочеш миру? — запитала вона, намагаючись зрозуміти, що він має на увазі.

— Можливо, — відповів він, і в його голосі вона почула нотки сумніву. — Але я не можу вирішити це сам. Це не лише моя війна, так само як і не лише твоя.

Ці слова здивували її. Вона ніколи не думала про те, що ельфи також можуть бути втомленими від цієї війни. Вона завжди бачила їх як безжальних ворогів, але тепер вона почала сумніватися у своїх переконаннях.