Перша травма

Він обережно, але міцно тримав мене за плече ,ніби боючись, що я зараз упаду,і майже всю дорогу до кабінету лікаря щось занепокоєно бурмотів,намагаючись мене заспокоїти. Я зраділа, що саме він опинився поруч і зголосився мене провести. Між нами панувала та приємна, легка атмосфера, яка буває лише між справжніми друзями. Утім, біля самого входу до медблоку йому довелося залишити мене й піти далі самому - туди пускали лише пацієнтів.

Після медичних процедур я нарешті прийшла до тями - на годиннику була п'ятнадцята двадцять. Як з'ясувалося згодом, Джеймс увесь час терпляче чекав на мене під кабінетом.  Цей жест видався мені настільки милим і зворушливим, що я одразу запропонувала забрати наші речі й трохи прогулятися разом. Перед цим міцно його обнявши,ніби плюшевого ведмедика. 

Забравши портфелі, ми попрямували до парку.Джеймс купив нам по філіжанці капучино, і ми вмостившись на гойдалках довго  розмовляли про звичайні будні та шкільні справи. Наостанок він ще й провів мене до самого дому.

Переступивши поріг, я швидко прошмигнула до своєї кімнати й зачинилася. Мабуть ще з годину просто лежала на ліжку, продумуючи події цього чудового дня.,якщо не враховувати того егоїста ,який штовхнув мене,розбив мені ніс,і навіть не спромігся вибачитися. Сама згадка про нього зіпсувала хороший настрій. 

Щоб трохи розвіятися та заспокоїти думки,я вирішила вигуляти Оллі. Надягнула  чорні легінси, синю кофту з капюшоном, прихопила навушники,і ми вийшли з будинку .Уже під час прогулятися необачно послабила повідець.

Пес відчувши волю,різко рвонув убік,і миттєво зник у нічній темряві. Звісно, я щодуху помчала  за ним. Коли Оллі нарешті зупинився,виявилося,що ми забігли в іншу частину міста.Серце стиснулося від страху: ми заблукали,а телефон, як на зло розрядився. У темряві,я помітила постать незнайомця,який упевнено прямував просто до нас. Навколо панувала ніч,на небі з'явився могутній місяць, а єдиним освітленням тут  незліченна кількість ясних зірочок. З сторони річки подув прохолодний вітер, від якого пройшлися мурашки по шкірі,волосся розвівало у всі сторони,вона прилипло до полуничного блиску на губах. Розгледіти обличчя незнайомого було неможливо, але щойно він заговорив,його голос змусив мене згадати те саме обличчя...