Глава 3. Кохання (фінал)

Ясний літній день. Клієнтів майже не було, але Соломія виконувала свою роботу: прибирала, розставляла і поливала квіти.

Знову відкрив двері постійний клієнт:

- Ти знову це робиш, - почувся голос Романа за її спиною.

- Що саме? - запитала Соломія.

- Робиш світ кращим.

- Насправді, я просто виконую свою роботу. Що в цьому такого?

- Якби не ти, квіти в зів'яли, і не радували б людські погляди на вітрині.

- Ти перебільшуєш, це лише моя робота, - відповіла Соломія, коли їх щоки стали насичено рожевими.

- Ані краплі, - усміхнувшись відповів Роман.

- Добре, не будемо про це. Каву? - запропонувала Соломія.

- Не відмовлюся, - відповів Роман.

 Соломія пішла до технічного приміщення, ввімкнула кавомашину, і згодом принесла дві чашки кави, поставивши на стіл. В Роман витяг з лівої кишені шоколад. Вони спокійно насолоджуючись випили каву.

- Соломіє...

- М?

- Чи можу я запросити тебе на побачення? - трошки схвильовано запитав Роман.

- На побачення? - ледве не захлинувшись кавою від здивування уточнила Соломія.

- Обережніше! Все нормально? - злякавшись запитав він.

- Так, так.

- То ти погоджуєшся? - запитав Роман.

- Не знаю навіть... Добре, - вагаючись відповіла Соломія.

- Тоді у суботу, о 18:00, в ресторані "Мрія" - попередив Роман 

- Гаразд.

 Час пролетів швидко. В суботу Соломія почала збиратися: вона накрутила волосся, зробила макіяж, що раніше майже ніколи не робила, і одягнула красиву червону сукню і підбори. Роман під'їхав до її будинку на машині. Соломія вийшла з дому, в Роман чекав її з букетом червоних троянд.

- Ти неймовірно виглядаєш! - зробив комплімент Роман.

- Дякую... - засоромившись поправила волосся Соломія і взяла букет.

Вони приїхали до ресторану і сіли за свій стіл.

- Соломіє, ти сподобалася мені після першої нашої зустрічі. Я хвилююся, не знаю чи наші почуття взаємні...

- Романе...думаю, наші почуття взаємні, - відповіла Соломія.

Повечерявши і випивши червоного вина вони поїхали додому.

- Дякую за вечір, - сказала Соломія. Але вона ніяк не могла вийти з машини, ніби щось тримало її.

І тоді найнеочікуваніше, що могло трапитися - поцілунок. Здавалося, що рано, але так щиро.

Все було під колір: вбрання, квіти і почуття. Почуття червоного кольору - кохання.