Глава 2. Квіти для кадру

Минуло декілька днів. Соломія відчинила двері ще до дев’ятої. Вулиця тільки прокидалася. Вона дуже любила ці години, коли ще немає метушні.

Ранок у крамниці починався однаково - з тиші. Допоки Роман знову не відчинив двері:

- Доброго ранку! - привітався Роман.

- Доброго. Ви ранні гості, - відповіла Соломія.

- Так, тому, що я до вас з пропозицією, - заінтригував Роман Соломію.

- Цікаво... Слухаю вас.

- Я директор рекламного агентства, що знаходиться на сусідній вулиці, - почав розповідь Роман.

- Так, знаю про нього, але не знала, що ви там директор, - відповіла здивовано Соломія.

- Так, але я не про це. У нас завжди багато проектів, але цей - найважливіший. Це має бути зйомка для відомого бренду "Prada", і для зйомки нам потрібні квіти. Чи погодитеся ви мені допомогти? - схвильовано запитав Роман.

- Звісно, я буду дуже рада вам допомогти! - відповіла Соломія. Для неї ця пропозиція була дуже неочікуваною.

- Нам потрібен один великий гарний букет і квіти, щоб прикрасити місце для фотосесії, - сказав Роман.

- А коли зйомка? - запитала Соломія.

- Нам наступному тижні.

- Я спробую. Це можливість, але і ризик.

- Ви точно впораєтеся! У вас найкращі квіти в місті, в ви - найкращий флорист, - щиро мовив Роман.

- Ви занадто впевнені в мені, - відвівши погляд, щоб приховати посмішку, відповіла Соломія.

- Я ані краплі не перебільшую. І ще - не хвилюйтеся, ми вам оплатимо.

Час пролетів дуже швидко. І вже через декілька днів під променями сонця на світлому подвір'ї все було прикрашено різними квітами. Спокійну атмосферу порушували камери і метушливий персонал, який готував моделей і слідкував, щоб все було по плану.

Соломія нервувала, як юна студентка на екзамені, ніби цей день - вирішував щось велике. 

Невдовзі зйомка почалася. Персонал був радий - адже все відбувалося так, як думалося і хотілося. Моделі теж були раді, адже квіти додавали спокою, краси і чогось справді живого. 

Роман спостерігав за всім, але дуже часто його погляд був направлений в сторону Соломії. В його голові крутилися слова "Вона дуже постаралася, все виглядає гарно, але вона - ще гарніша".

Вечір. Зйомка закінчилася пізніше, ніж очікувалося, але все пройшло дуже добре. 

Соломія мовчки прибирала подвір'я, збираючи квіти в коробку. На її обличчі сяяла посмішка, адже все вдалося.

- Соломіє... - почувся голос Романа позаду.

- Романе, ви мене налякали, - відповіла Соломія.

- Дякую вам, все пройшло просто чудово і всі залишилися задоволені.

- Я була дуже рада вам допомогти, - відповіла Соломія, - це було дуже хвилююче, але так атмосферно.

- Ви, мабуть, втомилися? - запитав Роман піклуючись про Соломію.

- Є трохи... - відповіла вона.

- Тоді я хочу вам це компенсувати, -мовив він.

- Компенсувати?

- Так. Запрошую вас на вечерю.

Серце в грудях почало битися швидше. Вона не очікувала цього.

- Це частина контракту? - пожартувала Соломія.

- Ні, це моє бажання, - відповів він посміхаючись.

- Я ще не прибрала, - повідомила Соломія.

- Залишимо цю справу працівникам.

- Добре, погоджуся, - тихо відповіла вона.

Вони спокійно сиділи в ресторані, розмовляючи поміж їжею.

- Вам сподобалася зйомка? - запитала Соломія.

- Так, ви справжній професіонал своєї справи. Але ви не проти "на ти"?

- Добре, рада, що вам сподобалося.

І в ту мить щось змінилося.Просто між ними з’явилося щось більше, ніж співпраця...