ПІслямова.

Це моя друга книга про кохання й шоста, що я написав.

Дехто мою першу книгу міг прочитати, звалася “Чаклун”. Якось виявив бажання бути блогером, писав про політичні погляди, зійшов до “диких наспівів”, коли писав про те, що в той час турбувало. Вийшла добра маячня. Це й спонукало почати писати.

Забув сказати, що блог я завів — аби навчитися українській мові. Така собі дивна практика, що в дивне переросло — в моє письменництво.

Третю книгу мою Ви прочитали: “Український легіон 1”.

Викладу другу, треба перекласти з російської на українську й підрихтувати, на підставі нового досвіду з розповіддю “Кохання — шоу?”

Книга “Український легіон 2” вже давно закінченню, буду викладати — як надумаю, це залежить від ситуації.

Чесно! Писати післямову легше, ніж сам твір, коли там треба вигадати, а тут просто захотілося трішки пояснити розповідь.

До чого тут кількість?

Поки жодне видавництво не узялося друкувати, та й мої 18 регулярних читачів не зацікавить когось з цих організацій, чи установ. Вдячний тим, хто зробив “Букнет”, коли можна набрати свого читача.

Перший (1) твір “Чаклун” — я написав, але не закінчив, аби наповнити свій блог. Що викликало думку: “А чи не зайнятися письменництвом на професійній основі?” І я засів за другий твір.

2 “Імперія Тора. Пісня еліті” - була написана на російській в далекому 2010 році, коли ми ще були “братами”. Я тоді прикинув, що з російськими видавництвами буде простіше та читача, російською, більше. Вибрав жанр — фентезі, і давай творити. Натворив — ніхто не узяв видавати. Тоді я добре психанув, молодий, переймався.

3 “Український легіон 1” - з самого початку задумувався неполіткоректним. У мене якось добре відбувається робити “на зло”, як протест. Не буду тут писати, що зміг зробити з принципу “на зло”. Деякі проекти ще не закінчилися та й закон забороняє в деякий речах приймати участь мені, як політика. Але звільнюся, ніхто не забороняє, й я чесно признаюся — яку стиха роботу проробив, коли таки дали можливість.

Я з дитинства захоплювався фантастикою, тому поки що натворював в цьому жанрі

Писалося “Легіон 1” напрочуд легко, хоча може моя мова тоді ще не еволюціювала в теперешню. Половину я взяв з книги, що мені запала дуже в душу, і схоже не тільки мені, бо багато обігравалася ситуація збройного конфлікту Українського війська з Добровольчою армією Півдня Росії.

А потім мобілізація — роботи прірва, не до написання. В 2016 році з’явився час — але пропало натхнення.

Якось до 2014 року, я самовпевнено казав, що я письменник. Я втелющив дурість — почав писати з однією особою жіночої статті писати РОМАН.

Далі буде...