Цікаво, що було в її словах?
Жалість?
Чи якесь інше почуття?
Але читаючи та вникаючи розумів, що вона неадекватно сприймала мене. У мене постало питання: “А чи я правильно її розумів?”
Чи є щось, що видає її бажання?
До якої категорії я належу: ні за яких умов не буду з ним, можна зустрітися, нормальний чи я його кохаю?
Може все покинути, якщо такі складнощі?! Не думаю, що я для неї так вже важливий, коли має дітей.
Але я продовжував читати:
“Антон, в групі мого колишнього чоловіка, з першого разу здавав економіки. Відчувалося, що мав попередню підготовку, але казав, що вивчає вперше. Не знаю, схоже, його приклад надихнув мене більш детально вивчати цю дисципліну. Вона й справді не важка, коли вже маєш великий багаж відповідних знань. Кожен раз, коли брала читати книгу по економіці, пригадувала про Антона. Полюбляла це робити в вечері, коли хлопці полягали спати, я в затишному кутку читала нові теорії та відкриття в цій галузі науки. Цікава наука — мені дуже допомагала в роботі. Чоловік мій, колишній, з неприязню ставився до цього, казав, що жив, живе та буде жити без тих зарозумілих знань.”
В цьому з нею не посперечаєшся, але для жінки притаманно читання романів про кохання, ніж наукові книжки! Я сам слідкував за економічною наукою, заради неї таки оволодів англійською, спокійно читаючи книжки мовою оригіналу. Дивувало, що з нею мали спільний інтерес!
Я ж повернувся до читання:
“ Бувало, що з чоловіком, колишнім, ні про що було побалакати. Його власний успіх сп’янів йому голову, нічого не бажав знати, читати, вважав, що необхідні знання він вже отримав.”
Я ж пригадав свою велику бібліотеку, де куплених нових книжок, ще запечатаних в целофан, було більше прочитаних. Я дуже полюбляв в заміській тиші навколишніх дач читати ті книги. Я ніколи не міг стриматися, коли я бачив цікаву книгу в інтернеті, - купляв, мріючи прочитати їх усі. Правда не розумів — для чого це мені?! Просто було цікаво.
Я пошукав в написаному назву її фірми. Ледве знайшов. Це була невідома для мене організація, чи установа, чи підприємство. Ніде з цією фірмою я не перетинався. Я ж зараз підбирав слово — як назвати її роботу, не знайшов за краще назвати “фірмою”. Дивно! Може зверталися до інших інвесторів, чи банків?! А може і не позичали кошти, якось самі собі в цьому давали раду?!
Але здивувало, що ніде не перетнулися з Наталкою, не поспілкувалися й не виявили, що нам є про що обом побалакати. Може, як би зустрілися, ми б довго розмовляли про хиби наших підприємств до обігових коштів, а може б про макроекономіку держави? Може, може... Все могло бути,
Але не сталося!
Я ж копирсався в грошових справах своїх позичальників, вона ж, мабуть, в власній фірми. Знала б вона — наскільки я освічений в справах багатьох фірм?! Добре, що це мене пов’язувала з виробництвом, але я якось на керівників, що називалися добрими організаторами, дивився зверху, мені здавалося, що безпосереднє змушування робочих робити якоюсь низькою роботу. Здавалося, що усілякі бригадири та виконроби не набагато інтелектом відрізнялися від своїх підлеглих. А вона каже, що мене треба вчитися керувати!
Навіщо?!
Не дає прибутку — я не даю більше коштів, в незалежності як може організувати робочих! Я не змушував чогось робити, то справа особиста кожного, можеш заробляти — я вкладаю, ні — то вибачай. Не до нервів та крику — все спокійно та тихо обрізалося всі шляхи до позичання коштів, тут була в нас якась солідарність, якщо комусь не повернули гроші, то з впевненістю і іншому не поверне!
Але треба визнати, що рідко можна було зустріти жінку, що мала з тобою однаковий інтерес — до економіки. Шкода, що я з нею ніколи не розмовляв особисто, не знав, що її цікавить!
#10420 в Любовні романи
#2539 в Короткий любовний роман
#4083 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 21.11.2020