Розділ 11.

Якби вигадував я цю історію — то далі б написав, що власники шоу не продали мені, повівшись на слова київського шоумену, сторгувалися б на чомусь.

Ні, не те почав казати!

Як би не відбувся продаж того шоу, головне, що відбулося, в моїй уяві то було неважливим! Важливе те, що прийшов на шоу, “зажав” гроші, виставивши малу суму як для мого віку, образив цим Наталку, може й дала згоду, може провели б день, але це було б так нецікаво як їй, так і глядач, що б історію на цьому б і закінчилася, бо збанкротував на тому шоу, як і отримав прихильність Наталки. Просто образив читача своєю вигадку, який витратив час на прочитання.

Але все пішло не так!

Схоже, що я не мав досвіду — будучи немовлям зараз, бо все пішло краще ніж я міг уявити. Щось і десь перевернулося на 180 градусів, те, що було погане стало добрим, те, що було добрим стало поганим. Може тому, що наше життя не приносило жаданого та передбачуваного успіху, хоча всі робили як краще.

Про “наше” життя я тут помилився, треба було написати “їх”. Але вже написано.

Я ж не скаржився на життя, хоча відсоток з капіталу став меншим. Я думав, що всі очікували, що у мене це колись припиниться, але у мене справи як йшли добре, так і йшли. І схоже, що я був не один! Люди дивилися, порівнювали й, мабуть, визнавали, що я таки успішніше їх. Чогось перестали мені розповідати як треба жити, бо вже довго так жив, не працюючи.

Так і тут, те, що раніше дратувало протилежну стать, сьогодні не було таким!

Ми з Наталкою були в різних станах, вона до останнього нічого не знала про мене, я ж розвалившись в шкіряному кріслі в офісі Василя Олексійовича читав їх папери, сценарій шоу, кошторис, інформацію про учасників, - бо таки був власником цієї справи. Важко було їздити, але сам захотів бути власником, і я на систематичних засадах, немов директор, приїздив переконатися, що прибуток не під загрозою.

Я був дійсно здивований, не вірилося, що Наталка була сама, мала двох синів. Але не мала чоловіка!

Почухав чуприну, подумалося, але таки прийнялося. Таке буває, то для мене вона була недосяжною, а для мого одногрупника якось набридла. Він її знав як людина, з людськими потребами, я ж як примару, що було далеко й, відповідно, невідомою. Я не знав до цього моменту, що вона любила їсти, який носити одяг, які мала проблеми. Він же знав, як з часом визнав їх неприйнятними. Кинув.

Але аліменти платив.

Але це забіг наперед!

Мене більше цікавив мій безіменний одногрупник. Доволі успішна людина середнього віку! Десь читав, що в ці роки й розходяться пари. Цікава інформація про нього, змусив її зібрати, бо боявся, що його існування все шоу зіпсує, мені не вірилося, що проживши стільки років разом — не мали кохання, що на вищому щаблі стоїть, на відміну від мого підліткового. Що на 100 % я буду йому програвати, буде порівнювати мене з ним в некращий бік. Я буду для неї людиною з іншими звичками та принципами, які ще треба взнати та звикнути, якщо вони для неї прийнятні. Я впевнений, що веду себе неприйнятно, але для одинака це не помітно, та ще який живе на самоті. А вони “притерлись”, десь підлаштувалися під потреби один одного. Я в цьому питання був непривабливим для інших жінок — такий собі егоїст, що живе для себе, а про інший нічого не знає та не хоче знати.

Тому з зацікавленістю читав і розумів, що я не маю шансів!

Одногрупник одразу по закінченню університету знайшов роботу. Місяць відпочив, вже гроші дала фірма. Читав і не вірив, що таке можливе, але тут так було написано. Вони поїхали відпочивати на узбережжя Чорного моря. В справі були їх спільні світлини — радісні, молоді, щасливі. Наталка в купальнику була красива.

Я підвів голову, хотів спитати, де узяли фото, а потім зрозумів, що завантажили з якоїсь соціальної мережі. Опустив голову та продовжив читати далі.

Він ріс кар’ерно доволі швидко, так і перебуваючи на керівних посадах. Через певний час продавав стару машину та купляв нову. Одразу справили весілля після повернення з моря, в перший рік після закінчення університету. Й одразу перейшли на окреме житло.

Дивно, але тут було вказано, що вони знімали житло тоді. Звідкіль така інформація?

Але ж була!

Я ж продовжив далі читати.

Він змінював організації, як падала його зарплата. Він був затребуваним фахівцем — його зарплата тільки росла. Що можна більш успішніше уявити — кожна наступна машина новіша та краще, житло вже давно куплене, власне, одягається в брендовий одяг, діти отримують кращу освіту.

І тут такий я — скнара, що, правда, не так швидко рухається для заробітку, але не витрачаючи стільки. Якщо порівняти скільки він вкладає та отримую, то незрівнянно більше від мене відсоток отримує! Але я маючи менший відсоток отримував більше, більше вкладаючи далі й менше витрачаючи.

На цей час мав: власну квартиру, дві машини, два парковочних місця, заміське житло. Доволі успішна людина! Я ж мав заміський холостяцький будинок значно менших розмірів, воно ж зрозуміло, бо я не потребував стільки площі, як їх родина, маленьку машину для зручності пересування, власний офіс, в якому я міг переночувати. От і все, що я мав!

Але вони розійшлися! Чи надовго?

Я розумів, що мені немає там місця — порозуміються, знов зійдуться.

Я хотів справу віддавати, але Василь Олексійович повернув назад і сказав дочитати. Що я там можу нового для себе взнати, що він наполіг?

Але остання сторінка була ще цікавіше! Він і справді був успішною людиною — він жив з іншою жінкою. Там було написано, що користувався увагою жінок. Це мене не здивувало!

Він Наталку кинув, схоже вона йому не відповідала.

Але мою справу це мало змінювало!

Наталчину інформацію не хотів читати, думав, що така ж передбачувана, як і її чоловіка. Але узяв читати.