Розділ 10.

- І скільки Ви плануєте на це витратити?- продовжив Василь Олексійович побачився з мого боку інтерес.

Я ж зараз зрозумів, що він їм місця не залишає, що так ображає.

Тільки ці цього не розуміли, що зараз з них глузують.

Оце професіоналізм, я б так перевести розмову не зміг би!

Вони назвали суми самовпевнено. Київський “спеціаліст” шоу-бізнесу повернувся до мене з мовчазним питанням, “провінціали” самі повернулися до мене.

- А що, Антон Федорович, готовий заплатити більше? - таки першими не витримали паузу.

Я не зміг стримати посмішку, що по зрадницькі розтягнулася настільки, наскільки можливо:

- Це смішно, ви хочете без мене провести шоу, - не стримався я, та встряв в промову досвідченого перемовника киянина Василя Олексійовича. - багато вам дали грошей інші інвестори?

- Це наша особиста справа, ми долучаємо тих, хто вірить в шоу та бажає йому допомогти! - огризнулися молоді люди.

- Може сказати своїм інвесторам, що шоу не буде, - я ще спокійно відповів.

- А Ви що, забороните? - емоції у молоді брали в гору. - Для цього ви нас тут зібрали?

- А якщо ви помиляєтеся? - швидко встиг до мене продовжити розмову Василь Олексійович.

Я ж все сказам, у мене не було слів, можна було не спішити!

- В чому помиляємося?

- В тому, як виглядає Антон, в тому, що ви його так не знайдете!

Я ж далі просто спостерігав за цими, що вже стали цікавими, перемовинами.

- Що будете цікавити не там, а час іде. Що він, наприклад, не інженер, що не робить за спеціальністю?

- Але це найприбутковіша спеціальність! Такого не може бути!

- А ви уявіть таке. Де будете шукати?

- Знайдемо.

- Я вас обрадую, ми знайшли, - Василь Олексійович чомусь глянув на мене та продовжив, - і ексклюзивно заручилися його участю в шоу, яке моя “контора” буде проводити. Питання — на яких умовах ви нам дасте свої права, якщо такі є.

- А чому Ви? Може ми запропонуємо Антону кращі умови!

- Ви що дурні?! - від такого звертання до них і я сам втратив здатність, щось розумне казати.

- Чого Ви так?!

- Чесно, я такого аматорства вперше зустрічаю, - той відповів ним. - Ви що не розумієте — хто перед вами сидить?

І вказав на мене.

- Антон Федорович Лифарь.

- Правильно.

- Чесно, хлопці, думав, що ви до мене звернулися, - встряв вже я в розмову, - бо хотіли переконатися, чи дам я згоду прийняти участь в шоу. Ви ж не маючи моєї згоди пішли шукати гроші. Як Ви собі це уявляєте — провести шоу без мене?

- Ви Антон?! - здивовано закліпали очима.

- Так. А вам цікаво, що я вдруге можу здивувати всіх запропонованою сумою? Що вже не ви ведете, а я?