Розділ 9.

Що таке нервозність — це нова справа, новий контакт, новий клієнт! Ти не знаєш, що тебе очікує, аферист чи чесна людина, прибуткова чи збиткова справа, варта уваги чи неварта? Все знається пізніше! А зараз я йшов поруч “продюсера” Василя Олексійовича та нервував. А він ненав’язливо показував шлях до свого офісу.

- Вам чай, каву чи щось міцніше? - спитав в своєму офісі.

- Якщо можна коктейль коли з алкоголем, - сказав я розгублено, бо не знав назву суміші, як і тому, що від побачених афіш розгубився.

І вже ковтаючи маленькими ковтками напій спитав:

- А що, це всі Ваші програми?

- Мої. Я їх організував та провів.

Я закивав схвально головою, бо був вражений. Чи він брехав? Це мені в першу чергу хотілося з’ясувати, бо якось не вірилося. А він немов вгадав:

- А у Вас є сумнів?

- Так, якось мені мало віриться, що мною зацікавилася особа такого рівня.

- А чому би й ні! Але гаразд, думаю, що довіра з Вашого боку — це довіра з мого боку. Йдіть за мною, дещо покажу.

І я вперше за життя потрапив за лаштунки шоу-бізнесу. З’їздили до знімальних павільйонів. Вперше пожалкував, що я не є прихильником цих передач. Жіночі передачі, але це мене дуже вразило, як чоловіка, — зірки, про які я краєм вуха чув, коли був серед людей в місті. Мені було соромно, що я не знав як їх звуть, а то й неправильно вимовляв імена з прізвищами, а вони немов прості люди розмовляли зі мною. Деяких просто не впізнав, бо на екрані вони інші, а тут іноді доволі непоказні.

Я якось серед них почувався незручно, на мене тис їх рівень справи, як і Василя Олексійовича, коли мій бізнес був меншого рівня, менших, як й іншої форми, прибутків.

Моя нервозність тільки посилилася, завдячував алкоголю, що притупляв мої хвилювання та сумніви.

- Як Ваше враження, Антон Федорович?

- Чесно, вражений. Тільки я сумніваюся, що моя справа варта цієї уваги.

- Антон Федорович, я Вас розумію. Немає досвіду з такими речами. Тому й пропоную угоду, Ваша участь, і, не буду приховувати, Ваші вкладення. Я ж пропоную свій досвід в цій справі, гарантую прибуток.

- Тобто мої гроші?! - відверто здивувався я.

- Розумієте, я продюсер, а не банкір. Чи інвестор, як у Вашому випадку. Я знаходжу кошти, організую програму, зйомку та інше. Я ж жити хочу, а не тягнутися та накопичувати капітал. Мене це влаштовує. У мене тільки одне питання: чи будете один вкладати, чи кошти інших будемо залучати?

- Куди Ви так спішите? - прокинувся мій давнішній досвід. - Я ще не дав згоду, що прийму участь.

- Отут я можу запропонувати як свій досвід, репутацію. Думаю, що кращих умов ніхто не запропонує!

- З’ясуємо.

- От і добре, бачу буде у нас з Вами діло! Повірте, спробуєте, сподобається та покинете своє нудне інвестування виробників!

- Питання ціни! - спробував трішки охолодити цю емоційну розповідь.

- Питання ціни. - схвально закивав той.

Я ж хотів повернутися до свого комфортного середовища, до заміського будинку, що колись було у покійних батьків дачею, а у мене приросло задешево купленою землею у сусідів, що було їм непотрібною, щоб обміркувати справу.

Я ще зустрічався з іншими позичальниками, коли справа перемовин з Василем Олексійовичем йшла. Доволі професійно — не тис, не підганяв, виказуючи впевненість та знання справи. Я ж пересвідчився, в своєму середовищі, тим, що він той, за кого себе видає. Він присилав проекти кошторису та угоди — я ж свої зауваження. Діло узгоджувалося.

Стільки у мене було коштів, але їх ще треба було зібрати, бо всі в були в обігу. Але сума одна з найбільших, що я вкладав. Досвід підказував відмовитися — бо невдача мене миттєво зробила би жебраком.

А дійсні власники шоу паралельно шукали інвестора — просто так не взнаєш, але коли виявляєш інтерес, та з моїм досвідом - це було можливим. Це мене смішило, така наївність, що я прийму участь! Цікаво, що вони могли мені запропонувати, що я їм дам згоду?