Розділ 3.

Що може бути закономірним — як не те, що вийшло?!

Я сидів і картав себе недовго.

Спитаєте мене: “Чому не довго?”

Бо сесія, університет, якось треба далі вчитися, якщо поставив за мету перевестися на бюджет. Знов курсові, ті чортові креслення, не дали підняти голову та подумати, порефлексувати! Знов повернулося просте та примітивне бажання — виспатися, завалитися та спати досхочу, день, ніч, стільки треба, а не думати про свій програш, чому Наталка вибрала іншого!

Я поспіхом проаналізував, зробив висновок, щоб не повторити в наступний раз цієї помилки, та знов з головою занурився в “науку”, поклавши висновок десь в голові на поличку до наступного року.

Я заплатив квиток за участь та вніс тільки ті гроші, що мені дав батько на цей захід. Коли оголосили скільки я вніс на рахунок Наталки — то почув, що я саме менше дав. На рахунок, навіть, інших дівчат внесли більше коштів, ніж я. Та й коли я почув, що пропонували дівчатам, як провести наступну неділю, що моя прогулянка по центру міста далека від романтичного дня іншого.

Увесь парадокс ситуації — це те, що вона вибрала мого одногрупника, не знайомого хлопця, не з нашого “універа”, чи факультету, а мого одногрупника! До речі, дуже неприємна, як для мене, особа! Я з ним мало контактував, більше до правди, не помічав, щось сутуле, моєї комплекції та одягалися однаково. Дратувало його гра на людях в “крутого” хлопця. Але мені це не завадило спитати, де він узяв такі гроші. Відповів без жартів, що ті гроші, що він накопичував спеціально для цього шоу, підробляв по вечорам, в вихідні і в канікули. Виходило, що хлопчина відмовляв в дечому собі, аби прийняти участь та виграти, і що в мене, в порівнянні з ним, більше шансів, що я краще!

Я зробив висновок, що для прихильності Наталки я повинен буду мати грошей більше нього.

Зробив висновок і знов узявся за справу, аби в наступний раз подати заяву на переведення на бюджет, таким чином зняти з батьків тягар свого навчання.

Але все пішло трішки не за моїм планом!

Сесію я закрив на відмінно, жодного четвірки. Тут йшло за моїм планом.

Одного мого одногрупника відрахували — це був нонсенс, він всі іспити здав на незадовільно, не здав пару курсових і не всі отримав заліки. Такого я не чув, щоб хтось так. Зрозуміло, що його відрахували. Але він був бюджетником.

І тут мої батьки їхали на машині та розбилися насмерть!

Я розумію чому так сталося, бо батько робив по 12 годин на добу, без вихідних і вилежних, як він казав. А змореність притупляє реакцію, бо він вже не в одній був аварії. А цю стала для нього остання, як і для матері!

Тому якось забігався з похоронами, бо я був єдиною дитиною у них, добре, що допомогли тітки та дядьки, і забув вчасно написати заяву на перехід на бюджет. І першого вересня я зустрів в нашій групі нового студента, що перевівся з заочного. Але в деканат зайшов, зустрівся з деканом, показав залікову книжку з одною однісенькою четвіркою. Він пояснив, що новий одногрупник однаково потрапив би до нас, бо мав пільгу як “чорнобилець”, і порадив не опускати руки, бо Верховна Рада заморозила наші контракти, бо виявилося, що вони незаконі. Зрозуміло, що я злякався, що отак моє навчання закінчилося! Але не в тому справа була, ми вчилися далі як бюджетники, якщо нас записали в списки, тільки сплата за навчання є протизаконною, а поки прийметься відповідне рішення — ми, “контрактники”, не будемо платити.

І справді, я за рік не заплатив ні копійки!

Добре, що у покійного батька були збереження на “чорний день”, я жив за них економлячи та розуміючи, що буду змушений підробляти, подобається мені це чи ні.

Я розумів, що участь в шоу не прийму, бо якось ще три роки вчитися, а я не заробляю!

На пів року таки вистачило покійного батька збережень, як і на оформлення спадщини, коли я думав, що ні.

Ох і здерла з мене держава!

Я вже думав брати кредити, як в США роблять студенти, на навчання, але якось подумав подумав, та зрозумів, що можу жити на дачі, а все продати — квартиру, гаражі, другу машину, устаткування, інструмент.

І я почав продавати, потихеньку перевозячи “неліквід” на дачу.

Часи вдалі для продажі — все в крані налаштовувалося, з’явився товар в достатку в магазинах, пройшли часи дефіциту, житло дорожчало, як не впала ще ціна на покійного батька інструмент і устаткування.

Та ще тепло весни надавало надії.

Я навчився давати собі раду, навчився економити, садив город.

Продаж і город не давали мені підшукати “підробітку”, займаючи увесь вільний час.

Якось за короткий час я все спродав що було в ціні, а я ще не витратив всі збереження — і дивлячись на колосальну купу грошей я надумав, що при таких коштах у мене не буде конкурентів на шоу.

Я розумів, що ідея безглузда, але я кохав Наталку без тями!