15.2

Коли куратор повернувся до кабінету, Катерина підійшла до нього одразу.

— Можна Вас на хвилинку?

— Так.

— Денис Віталійович просив мій файл по “Північному”. Це нормально? Чи я маю передавати через Вас?

Петро підняв очі. У нього був той вираз, коли людина не панікує, але фіксує.

— Сам просив?

— Так.

— Дивно.

— Я ще не відправила. Чекала вашого рішення.           

Петро кілька секунд подумав.

— Формально він має право цікавитись. Але надалі — все через мене. Домовились?

— Домовились.

— Я уточню цей момент у Вадима Кириловича, — додав він спокійно.

Катерина кивнула. Вона ще не знала, що ця фраза колись стане однією з ниток, які витягнуть правду.

Карина сміялася голосніше, ніж зазвичай — тим сміхом, коли людина хоче, щоб її помітили.

— Він запросив мене в п’ятницю, — прошепотіла вона Катерині. — Каже, я перспективна… і красива.

— У роботі чи в житті? — Катерина всміхнулася.

— А яка різниця?

Денис стояв біля кавомашини.

— Карино, ти ж обіцяла показати мені той звіт.

— Зараз!

Вона світилася. А Денису не потрібно було з нею фліртувати серйозно. Достатньо було легкого тепла.

Пізно ввечері Денис підійшов до столу катерини, в кабінеті вже нікого не було. Відкрив файл “Північний квартал”.

І через нього — підвантажив фрагменти з “Atrium City”.

Не кидав флешку. Не робив помилок дурня. Просто проводив активність через її логін, через її сесію — так, щоб на графі виглядало: “стажер відкрив - стажер перевірив - стажер переглянув”.

Чисто. Технічно. Непомітно.

І все одно руки трохи тремтіли, коли він закривав ноут.

Телефон завібрував. Карина: «Я вже обрала сукню. Ти будеш у костюмі?»

Він подивився на екран і збрехав навіть тут — не їй, а собі. Відповідати не хотілося. Карина його не цікавила. Та все таки надрукував: «Подивимось».

Бо якщо він напише “буду” — це означатиме, що він ще й грає роль нормального. А він уже давно не нормальний.

Увечері Вадим переглядав звіт служби безпеки.

— Що з внутрішнім трафіком? — спитав він.

Артур прокрутив таблицю.

— Є перехресна активність по допоміжному блоку. Нічого критичного. Просто… дивний перетин логінів. Сьогодні мої звернули на це увагу. Я завтра перевірю.

— Без шуму, — коротко.

У цей момент задзвонив інший телефон.

Артур глянув на дисплей.

— Є спроба зовнішнього сканування серверів.

Вадим підняв очі.

— Оце вже цікавіше.

І “дивний перетин” пішов у тінь — рівно туди, куди Денис і хотів. Ніхто нічого не запідозрив, поки що.

Підписуйтесь на автора, щоб не пропустити оновлення ♥️.