Офіс: “дрібний блок” і чужий інтерес.
В офісі було світло й звично. Катерина працювала над допоміжним тендером “Північний квартал” — локальний блок логістичного розрахунку в рамках великого міського проєкту “Atrium City”. Основний пакет ішов окремо, але транспортна модель мала перетини — і саме це було зручним.
— Якщо змінимо маршрут постачання, — тихо проговорила Катерина, — можемо зменшити витрати майже на 4,6 відсотків.
— Молодець, — Петро Валентинович кивнув, не відриваючись від монітора. — Це “дорослий” хід.
Катерина відчула те тихе тепло в грудях, яке буває не від компліментів, а від того, що тебе нарешті бачать по ділу.
Денис з’явився, коли Петра не було.
— Ти вже в “Північному”? - спитав він Катерину.
— Так.
— Можеш скинути мені файл? Просто гляну, чи не перетинається щось із “Atrium City”.
Катерина трохи нахилила голову.
— Це в моїй зоні відповідальності?
— Формально — ні. Але ми ж в одному човні. І я не хочу, щоб тебе потім “прибило хвилею”, — сказав він легким тоном, ніби турбота.
Оце “тебе” Катерина почула чітко. І їй не сподобалось.
— Добре. Я скину Петру в копію.
Денис усміхнувся — швидко, напівжартома.
— Ого. Дисциплінована. Вадим Кирилович би оцінив.
І пішов.
У Катерини лишився по спині холодок: чому він взагалі тут?