Розділ 44. Обман розкрито

Розділ 44. Обман розкрито 

Вітальня маєтку пані Нори цього вечора нагадувала сцену в театрі. У великій кімнаті важкі бордові штори були зашторені, авангардна люстра під стелею освітлювала багату обстановку, дорогі меблі та краса з диванами, де розмістилося кілька людей. А в повітрі висіла навіть фізично відчутна напруга.

Нора сиділа у своєму улюбленому кріслі з високою спинкою, схожому на трон, і робила вигляд, що їй зараз геть наплювати, чи прийдуть Олексій з Ванною, чи не прийдуть. Бо час зустрічі й оголошення спадкоємців вже настав, в цієї пари ще не було. А їй зовсім не було байдуже, бо вона любила Олексія і думала, що він впорається з її завданням. Та й дівчина в нього була не промах, це одразу було видно.

Навпроти Нори на дивані сиділи ще одні претенденти на її спадок. Юрій та Ольга мали вигляд людей, які відбувають нудну повинність. Вони навіть не намагалися вдавати ентузіазм чи зацікавленість, лише час від часу поглядали на годинники в телефонах і тихо перемовлялися, мріючи, мабуть, щоб це все якнайшвидше закінчилося. І з цього Нора зробила висновок, що цій парочці не вдалося зустрітися з агентом модного дому і поговорити про контракт. 

Геннадій і Зоя стояли біля каміна. Зоя вже встигла змінити свій легковажний вранішній одяг на щось більш ділове, а Геннадій нервово крутив у руках келих із віскі, кидаючи злісні погляди на двері.

І тут нарешті двері відчинилися.

Увійшли Олексій та Анна. Вони міцно трималися за руки. Анна перевдягнулася у звичний для неї одяг, джинси та футболку, і її очі горіли рішучістю.

А от слідом за ними, човгаючи кросівками по дорогому паркету, зайшли троє хлопців. Ті самі айтішники з "Кібер-Вулика". Рудий у дірявій футболці з написом "Error 404", хлопець у навушниках на шиї і третій, наймолодший, який постійно жував жуйку. Вони виглядали тут, у багатій і розкішній кімнаті, зовсім недоречно. 

— Що це за цирк? — пирхнула Зоя, скрививши губи. — Олексо, ти привів групу підтримки з переходу? Чи це твої нові друзі-невдахи? Ти не там шукав! Це зовсім не вони! 

— Це, Зоє, — спокійно відповів Олексій, проходячи на середину кімнати, — мої гості. Тобто, наші гості, і дуже важливі!

Нора наче й не помітила, що за третьою парочкою припхалися ще троє якихось жевжиків, голосно ляснула в долоні, закликаючи всіх до тиші.

— Отже, час сплив. Тиждень минув, прийшов той день і час, який я призначила, і тепер чекаю на ваші звіти. Хто знайшов мого гостя з Лондона? Хто знайшов представника "Бартесон і Кеппанд"?

Геннадій зробив крок уперед, розправляючи плечі.

— Ми, Норо! — урочисто проголосив він. — Ми знайшли його! Це сер Олівер Крамбл, відомий гастрономічний консультант і критик із "Мішлен"! Ми провели з ним переговори, і він погодився розглянути нашу пропозицію про створення лінії одягу!

Анна ледь стримала смішок, згадавши червону калюжу на тарілці у гастрономічного консультанта та його фразу про "борщ без душі".

— Гастрономічний консультант? — Нора підняла брови, дивуючись. — Цікаво. А де контракт?

— Е-е-е... він у розробці! — швидко вставила Зоя. — Сер Олівер дуже зайнятий, але він дав нам усну згоду! Завтра ви можете все перевірити!

— Зрозуміло, — сухо кивнула Нора. — Юрію? Ольго?

Юрій підвівся, поправив окуляри.

— Ми чесно зізнаємося з Ольгою, що намагалися вирахувати того агента, але завдання було надто складним. Ми, як і всі тут претенденти, зустрічали пасажирів в аеропорту, розглядали їх, але вирахувати незнайомців було нереально. Так, ми не знайшли нікого, та й не дуже шукали. Вирішили, що управління великою бізнес-імперією надто важка справа. А ми хочемо жити для себе, а не для бізнесу. Тому ми з Олею — пас!

— Чесно, — схвально кивнула Нора. — А що скажеш ти, Олексію?

Олексій подивився на бабусю, потім на конкурентів, а потім обернувся до трійці в розтягнутих футболках.

— Я скажу, що Геннадій із Зоєю брешуть. Агентом є не сер Олівер. Та вони й не дуже шукали його, просто назвали першого ж пасажира, який вийшов із літака. Напевно, і розмовляли з ним, дізналися тоді, у якій сфері він працює. Але ми з Анною і справді його вирахували і знайшли! Точніше, їх.

Олекса зробив жест рукою в бік айтішників.

— Дозвольте представити вам, — сказав він із легкою посмішкою. — Містер Джеймс Бартесон-молодший, спадкоємець імперії "Бартесон і Кеппанд". І його команда аудиторів.

Рудий хлопець у футболці "Error 404" зненацька. перестав сутулитися, вийняв руки з кишень, випростався, і раптом у його поставі з'явилася така аристократична впевненість, що його дірява футболка здалася всім тепер дизайнерським шедевром.

— Доброго вечора, пані Норо, — промовив він чистою українською, без жодного сленгу. — Вибачте за маскарад, але мій батько наполягав на перевірці, так би мовити, в польових умовах.

У кімнаті запала гробова тиша. Зоя відкрила рот і стала схожа на рибину, викинуту на берег, а Геннадій побілів.

— Цей обірванець? — прохрипів він.

— Цей обірванець, — холодно відповів Джеймс, дістаючи з кишені джинсів складений вчетверо папір, — щойно завершив повний аудит вашої цифрової безпеки та фінансових потоків. Ми приїхали не просто підписати контракт. Ми приїхали перевірити, чи варта "Олелея" того, щоб її рятувати.