Розділ 35. Гонщик Лоренцо Россі

Розділ 35. Гонщик Лоренцо Россі

На картодромі Анну та Олексу зустріло оглушливе ревіння моторів, їдкий запах паленої гуми та бензину, а також вітер, що настирливо і нахабно смикав "далматинську" блузку Анни.

Олексій, який встиг дорогою зняти свої інтелектуальн окуляри та розтріпати прилизану зачіску, тепер виглядав як справжній шукач пригод, а його очі горіли таким хлопчачим азартом, що Анна мимоволі замилувалася, спіймавши себе на думці, що цей чоловік, чорт забирай, стає дедалі небезпечнішим для її душевного спокою.

— Ну що, моя плямиста штурманко, готова до перегонів Формули-1 місцевого розливу? — весело крикнув він, перекрикуючи гул двигунів, і міцно стиснув її руку, ведучи до місця, яке він назвав піт-лейном*. 

А там, біля яскраво-червоного карта, стояв чоловік, якого вони вже знали з фотографі, італієць і гонщик Лоренцо Россі.

Ох, його неможливо було сплутати ні з ким іншим. Невисокий, жилавий, із засмагою кольору молочного шоколаду та білосніжною усмішкою, він був одягнений у професійний гоночний комбінезон, обвішаний логотипами спонсорів, як новорічна ялинка іграшками.

— Вітаємо вас, шановний пане Лоренцо, — почав першим Олексій. — Ми дізналися, що найвідоміший гонщик Європи приїхав до Києва! Вирішили познайомитися з вами особисто. Я та моя наречена дуже любимо швидкість і автомобілі!

— О, мамма мія! — вигукнув Лоренцо, побачивши свої нових фанатів, і його погляд ковзнув по Анні, затримавшись на її пишних формах (і, звичайно ж, на блузі!). — Яка сеньйорита! Яка... е-е-е... експресія в одязі! Беллісімо!

Анна хотіла спочатку образитися, але Лоренцо так щиро захоплювався нею, що вона лише посміхнулася.

— Це висока мода, сеньйоре, — втрутився Олексій, виходячи наперед і затуляючи собою Анну, йому не дуже сподобалися погляди, які Лоренцо кидав на дівчину. — Ми почули, що ви сьогодні тренуєтеся на "Чайці", і вирішили, що не можемо пропустити таке видовище.

Лоренцо розцвів посмішкою ще більше, Вони познайомилися. 

— О, ви знаєтеся на швидкості! Я взагалі-то Лоренцо, але швидкість — це моє друге ім'я! — хвальковито промовив він. 

— Ми представляємо певні ділові кола, — туманно почав Олексій, закидаючи гачок. — І маємо до вас цікаву пропозицію, пов'язану з брендом "Олелея". Але я бачу, ви зайняті...

— Бізнес? — Лоренцо скривився. — Нудьга! Я тут, щоб відчувати драйв! Адреналін!

— А якщо ми додамо вам ще адреналіну? — раптом запропонував Олексій. — Як щодо невеликого заїзду? Ви проти мене. І якщо я виграю, то ви вислухаєте нашу пропозицію про "Олелею". Якщо ж виграєте ви...

— То я поцілую вашу чарівну супутницю... е-е-е... в ручку, — закінчив не тим, що збирався сказати спочатку гонщик, побачивши похмурий погляд Олексія. — І вип'ю за ваше здоров'я найдорожчого шампанського! — зареготав італієць так весело, що його нові знайомі мимоволі посміхнулися. — Але попереджаю, аміго, я народився з кермом у руках!

— Добре, я згоден! — несподівано для Анни погодився Олексій.

— Олексо, ти з глузду з'їхав?! — зашипіла на нього Анна. — Це же профі! Ти не зможеш перемогти справжнього гонщика!

— Не бійся, Аню. Просто вболівай за мене, і я зроблю диво! — підморгнув їй Олексій, стягуючи піджак і закочуючи рукави сорочки.

І почалися справжнісінькі перегони, які Анна бачила лише по телевізору. Дівчина стояла біля невисокого паркану, відчуваючи, що страшенно хвилюється за Олексія. Звичайно, вона вболівала за нього, але боялася і за його безпеку, адже швидкість чоловіки розвинули на своїх картах немалу. Лоренцо вирвався вперед одразу ж, наче червона блискавка. Але Олексій вчепився в його "хвіст", зухвало підрізаючи на віражах. Це було красиво, страшно і неймовірно чуттєво.

На фінішній прямій Лоренцо, хитро маневруючи, перекрив траєкторію і перетнув лінію першим. Олексій же фінішував другим, відставши від гонщика всього на пів корпусу. Карт Олексія зупинився. Він повільно, важко дихаючи, виліз із сидіння, зняв шолом і труснув мокрим від поту волоссям. Його обличчя розчервонілося, груди високо здіймалися, а в очах ще горів шалений вогонь гонки.

Анну накрило хвилею емоцій. Це був такий вибух адреналіну, страху за нього і якогось дикого захоплення, що вона просто перестала контролювати себе.

— А-а-а-а!  Ти живий! — зарепетувала вона і, забувши про все на світі, кинулася до нього, палко обняла і притиснулася всім тілом. Олексій, трохи похитнувшись від несподіванки, інстинктивно схопив її, міцно обійнявши за талію. А потім Їхні погляди зустрілися, і в наступну секунду вони вже цілувалися.

Це був не ніжний і спокійний поцілунок. Ох, це був поцілунок-вибух, дуже пристрасний, зі смаком вітру, адреналіну і солі на губах. Анна вчепилася пальцями в його сорочку, Олексій пригортав її до себе так, ніби вона найдорожчий його скарб. Світ навколо перестав існувати. Існував тільки палкий поцілунок і шалений ритм їхніх сердець, що билися в унісон.

— О-ля-ля! — пролунав гучний голос Лоренцо десь зовсім поруч, повертаючи їх на землю. — Мамма мія! Оце так фініш! Я виграв гонку, але головний приз, схоже, дістався тому, хто прийшов другим!

Анна й Олексій різко відірвалися одне від одного, важко дихаючи. Анна відчула, що її щоки палають, але Олексій не відпустив її, продовжуючи тримати за талію і дивлячись на неї закоханими очима.