Розділ 28. Місіс Розалі

Розділ 28. Місіс Розалі

​Анна повернулася додому, але сон не йшов. Вона раз у раз торкалася губ, на яких досі ніби відчувався смак шоколаду і ще відчувався дотик теплих пальців Олексія. Вона заварила собі чай, ввімкнула якийсь серіал, але думки її були далеко.

​"Капець! А як він на мене дивився!" — вкотре прокручувала вона в голові. Цей чоловік був зовсім непередбачуваний! То він злий і роздратований клієнт, то пече печиво, то перетворюється на хакера і стратега, а то раптом влаштовує романтичні сцени в аеропорту, від яких у неї в животі пурхали метелики. О Боже, і Олексій зовсім не зважав, що вона має зайву вагу! Якось наче не бачив. Адже Зоя говорила тоді за столом на вечірці, що він надає перевагу елегантним дамам. А яка з неї, Анни, елегантна панянка? Із зайвою вагою і розміром ноги набагато (ох, дуже набагато!) більшим, аніж у Попелюшки?!

​Вона так і задрімала на дивані, укрившись пледом, коли із самого раненька раптом задзвонив телефон. Анна аж підскочила. На екрані світилося: "Олекса".

​— Алло? — сонно промовила вона, ще не прокинувшись остаточно.

​— Аню! Ще спиш? Прокидайся! Доброго ранку! — голос Олексія був бадьорим і повним шаленого ентузіазму. — Я дещо вчора "накопав"! Ти зараз сидиш?

​— Е-е-е... лежу, — пробурмотіла Анна, сідаючи на дивані. — Що сталося?

​— Я це зробив! Я перевірив увесь список пасажирів! Пів ночі сидів! — вигукнув він. — Відфільтрував усіх місцевих, у кого є тут прописка або нерухомість. Залишилося дванадцять іноземців, які заселилися в готелі і були пасажирами з того літака з Лондона!

— Ого! Може, ти тепер ще й знаєш, хто з них наш агент? — затамувала подих Анна.

— Ось тут проблема, — голос Олексія став серйознішим. — Я не знаю. Це може бути будь-хто. У списку є два науковці, котрі прилетіли в Київ, щоб взяти участь в науковій конференції, троє IT-фахівців із якогось Центру... е-е-е... забув назву. Але в мене все записано! Навіть якийсь священик з Кентербері! Коротко кажучи, в мене на всіх вже є короткі досьє. Список дуже дивний. Жодного явного зв'язку з одягом чи модою.

— То що ж нам робити? — розгубилася Анна. — Слідкувати за всіма дванадцятьма?

— Саме так! — підтвердив Олексій. — Нам доведеться перевіряти їх по черзі. І я пропоную почати з найцікавішого екземпляра. Ти зараз сидиш?

— Вже сиджу. Не лякай мене. Хто там такий страшний?

— Не страшний, в незвичайний! — виправив її чоловік. — Серед цих дванадцятьох є така собі місіс Розалі з Лондона. Я трохи погуглив. Аню, це не жінка, це суцільна загадка!

— Вона шпигунка? Наймана вбивця? — пожартувала Анна. 

— Гірше! — Олексій зробив драматичну паузу. — Вона астродизайнерка.

Анна отетеріла.

— Що? Астро... е-е-е... дизайнерка? А що це взагалі таке?

— Ну, це, по суті, та ж сама дизайнерка, — пояснив він, — але вона типу робить так, щоб дім або квартира виглядали красиво і при цьому “гармоніювали” з людьми, які там живуть. Береться до уваги не лише стиль і кольори, а й астрологія, енергетика, планети… Венера там, чи Юпітер... Із новомодних зараз професій. Але дорогих! Типу, щоб простір навколо допомагав людині відчувати себе добре.

— Серйозно? Таке є? — здивувалася Анна.

— Є! — запевнив дівчину Олексій. — Тому вона тут офіційно для одного багатія, а ми випадково можемо її зустріти...

— Тоді навіщо вона нам? — не зрозуміла Анна. — Якщо вона тут через клієнта, то вона точно не агент. Треба шукати далі.

— А раптом ні? — запитав Олексій. — Подумай сама. Хто ідеальніше за астродизайнерку може замаскуватися і спокійно заходить у будь-які маєтки й палаци? Вона ж говорить про "енергію простору", "вібрації гармонії", а люди від цього зараз просто божеволіють!  Типу все по фен-шуй повинно бути! Це ж геніально! Отак походить по фірмах, перевірить, як там справи, визначить, яка фірма їй більше підходить...

Анна замислилася. У цьому була логіка. Божевільна трохи логіка.

— Добре. Припустимо, що агент прикидається астродизайнеркою. І як ми її перевіримо? — засумнівалася дівчина. — Увірвемося до неї в готельний номер і запитаємо: “Вибачте, ви часом не агент, який приїхав інкогніто і хоче підписати контракт з фірмою одягу? Ми якраз від Нори й "Олелеї"! Ось вам контракт, підписуйте!".

— Ми зробимо краще! — в голосі Олексія вже бринів азарт. — Я зламав її електронний записник і…

— Ти що?! — не втрималася Анна від шоку. 

— …і знаю її розклад на завтра! — тріумфально і трохи хвалькувато закінчив він. — Завтра о дев’ятій ранку в неї запланована духовно-планетарна сесія “Астральне налаштування простору” у приватній галереї сучасного мистецтва.

— І що? — Анна все ще не розуміла.

— І туди “випадково” прийдемо ми! — вигукнув Олексій. — Але не як ми справжні. Ми прийдемо як закохана пара, яка хоче, щоб саме вона, легендарна місіс Розалі, творчиня “астроінтер’єрів нового покоління”, спроєктувала наш майбутній дім!

— Але ж.., — почала було Анна заперечувати. 

— Не сперечайся! Повір мені, все спрацює! Бо ми будемо дуже наполегливими! — засміявся Олексій у телефон. — Ми будемо грати ролі багатих людей, закоханих по вуха і готових викласти будь-які гроші за гармонію наших зірок! Якщо вона саме та, за кого себе видає, то повинна зрадіти й взяти наше замовлення. Ми маємо першими зустрітися з нею і в процесі розмови зрозуміти, чи та вона людина, яку ми вираховуємо, чи ні.