Розділ 24. Правила і таємниці

Розділ 24. Правила і таємниці

— Інструкції? Правила? — здивовано запитав Олекса. — Які ще правила?

— Оскільки ми будемо з тобою співпрацювати цілий тиждень, то невідомо, що може статися, — Анна знітилася, підбираючи слова і намагаючись пояснити Олексію, що не бажає, аби він, наприклад, витріщався на її груди, ліз цілуватися або ще робив якісь посягання на її особистий простір. У дівчини із цим було дуже строго. Вона не любила легковажності.

Очевидно, пристрасть до інструкцій сформувала у її свідомості певні обмеження, які дівчина не могла подолати, і які транслювалися зовні на її життя. Тому вона вирішила озвучити все, що її хвилювало.

— По-перше, якщо ми разом де-небудь перебуваємо, то, звичайно, повинні грати нареченого та наречену. Але коли немає нікого поруч із знайомих, то не варто обіймати мене, притискати до себе і таке інше, — почала дівчина.

— А ось тут не вийде, якщо вже граємо наречених, то повинні це робити правильно і щиро, — посміхнувся Олексій. — Доведеться тобі потерпіти весь цей тиждень.

— Чому? — захвилювалася дівчина.

— Тому що за нами можуть стежити, — промовив він тихо і посунувся до Анни ближче. — Навіть зараз я не впевнений, що за нами вже не стежать.

— Ти що, серйозно? — спитала Анна.

Вона роззирнулася. Навколо не було нікого. Тільки темний сад чорнів за спиною, а попереду на танцювальному майданчику сяяли святкові гірлянди та грала музика. Люди також гуляли і в саду, але не біля їхньої лавки.

— Пам’ятаєш ту флешку, яка у мене зникла, і я, подумавши, що це ти, був дуже роздратований, наїхав на тебе?

— Так, пам’ятаю, — підтвердила дівчина. — А до чого тут флешка?

— А до того, що я вже давно чую від бабусі, що у нашій фірмі завівся якийсь кріт. І це мене теж почало хвилювати. Я взявся самотужки розслідувати цю справу. З’являюся на Нориній фірмі і збираю інформацію. У місті є три наші фірми, які працюють уже давно. Я знаю майже всіх співробітників, приходжу до їхніх офісів, розмовляю з ними. Мене теж знають, бо я онук їхньої роботодавиці, це зрозуміло. І ненав’язливо прошу подивитися в комп’ютері на якийсь сайт чи ще щось, а сам таємно завантажую на свою флешку інформацію про стан справ та фінансовий стан цих фірм.

— І?

— І деяка інформація мене зацікавила. Документи були трохи дивні. Адже я запускав при встановленні своєї флешки ще одну програму-невидимку, яка розкривала також і документи, приховані там під певними паролями. Усі їх я збирав на флешку, потім приховані відкривав, і якщо вони були не потрібні, просто видаляв. І знайшов дивну фінансову тіньову аферу. Але мені треба було ще підтвердження, ще деякі документи. Хотів повернутися до цієї фірми і попрацювати з ними, але флешка зникла. Саме тому я спочатку і подумав, що ти була спеціально підіслана. І зовсім ніяка не прибиральниця, та ще й вела себе так агресивно!

— Ага, не поведеш себе агресивно, коли ти не заплатив мені гроші, а я ж прибрала всю твою квартиру! І признайся чесно, адже у тебе справді великий бардак! Як ти там живеш?

— Та я вже звик, не звертаю на це уваги. Так, і той хаос для мене впорядкований. Але якщо ти хочеш, то можеш знову прибрати в мене в кімнаті, — раптом промовив Олекса. — І я навіть заплачу.

— Ти наймаєш мене як прибиральницю? — здивувалася Анна.

— Ну, давай домовимося так, — кивнув чоловік. — Як щодо завтра?

Анна була трохи ошелешена. Завтра, в принципі, у неї був вільний день, адже у клінерську компанію вона могла й не повертатися, їй начальник дозволив. Вона вирішила ходити туди один раз на тиждень, щоб доповідати про свою роботу у великій крутій фірмі, а також придумувати якесь виправдання, що вона там активно рекламує клінерську компанію. До речі, треба буде поговорити із новим шефом, Тимофієм Романоаичем, щоби він і справді де-небудь прорекламував їхню клінерську компанію, щоб начальник заспокоївся.

Але пропозиція Олексія була трохи дивною: то прибирай, то не прибирай. З іншого боку, гроші їй завжди були потрібні. А якщо він заплатить ще й за період, коли вона буде вдавати його наречену, то це взагалі круто. Тоді вона зможе оплатити все своє навчання в університеті, в який вона точно вже поступить, тепер не буде битися за бюджетне місце, на яке багато претендентів, а тепер спокійно піде вчитися за контрактом. Туди і набір легший.

— Чому б і ні? — знизала плечима Анна. — Можу завтра прийти і прибрати.

— Домовилися! — зрадів Олексій. — Завтра об одинадцятій чекаю тебе.

Він чомусь так зрадів, що Анна прийде прибрати в його квартирі, що було видно, як настрій його, і до того гарний, ще більше покращився. Він раптом запропонував:

— А чи не піти нам із тобою знову потанцювати? Такий самий швидкий танець. Ти знаєш, мені дуже сподобалося, я ніколи не танцював таких енергійних танців.

— Цей танець називається полька, щоб ти знав, — промовила Анна, а потім раптом несподівано для себе погодилася. — Чому б і ні? Ходімо! Але тепер зробимо так.

Вона встала на ноги, схопила край довгого подолу своєї сукні і запхнула його за пояс, зробивши щось схоже на розріз. Тепер одна її нога була до коліна оголена, і поділ сукні різко підскочив, але тепер гарантовано Олексій не наступить на сукню.